На острові Савайи, у селищі Салега, жила колись сліпа баба по імені Фонуеа, і була у неї єдина дочка, яку кликали Салофа.
Одного разу у всій окрузі настав страшний голод. У Салеге теж нема чого було їсти. У один із цих днів родичи Фонуеи стали пекти бульби ямса.
Сидить сліпа Фонуеа, чекає, коли буде готова смачна їжа. Ось дим зник, - виходить, камені вже розжарилися і ямс, накривши ліпше, поставили паритися.
Пройшло ще небагато часу, баба й запитує дочку:
- Подивися, не чи несуть нам нашу частку?
- Ні, - відповідає Салофа.
Багато раз запитувала Фонуеа, не кличуть чи її з дочкою до обіду, і щораз Салофа відповідала немає.
Нарешті баба зрозуміла, що родичи не прагнуть поділитися з ними їжею.
Зневірилася сліпа Фонуеа й велить дочки відвести її до моря. Стала на край скелі, схопила дочка за руку й викликнула:
- Стрибай із мною!
Кинулися вони у морські хвилі й відразу ж перетворилися одна у акулу, а інша у черепаху. Та поплили на схід, подалі від жадібних і злих родичей.
Довго плили й нарешті досяглися селища Ваитоги на острові Тутуила. Вийшли на берег мати з дочкою й знову прийняли людський вигляд.
Верховний вождь Летули дуже радо зустрів гостей. У його будинку Фонуеу й Салофу добре нагодували, одягли. Мати й дочка як випливає відпочили й набралися сил. Вони були дуже вдячні Летули за його гостинність, і Фонуеа сказала йому:
- Ми з дочкою повернемося у море й залишимося жити під скелею у вашого селища., Коли ти захочеш, ми випливемо на поверхню й станемо розважати тебе танцями. А ти запам'ятай пісню, якої нас можна викликати з моря.
Та Фонуеа проспівала вождеві цю пісню. А Летули велів оголосити всім жителям селища, що його гості стануть тепер акулою й черепахою й що будуть вони жити відтепер у море під скелею. Та якщо хто-небудь посміє скривдити їх або виявить до них неповага, вождь порахує це за найтяжчий злочин. Фонуеа й Салофа знову прийняли вигляд акули й черепахи й поселилися у море під скелею Ваитоги.
Вони прожили там багато років і завжди випливали на поверхню, коли чули звернену до них пісню:
Фонуеа, Фонуеа, піднімися з морської безодні! Бачиш, люди вождя Летули прийшли подивитися на тебе. Подивитися на забавну вашу гру Та вітати вас.
Коштувало акулі із черепахою здатися на поверхні моря й почати танцювати, люди не могли стримати захоплених лементів:
- Лалелей! Лалелей! Прекрасно! Прекрасно!
У Ваитоги буває багато людей із усього світла. Кращі співаки й музиканти не раз відіграли й співали у скелі, усе намагалися викликати акулу й черепаху, але дотепер акула із черепахою випливають тільки на звуки однієї закличної пісні, тієї, що колись на подяку була складена сліпий Фонуеой для верховного вождя Летули.