Посперечалися якось раз дві людини із племені кивай. Один затверджував:
- Хивио-Сонце й Гануми - місяць -це дві різних людини.
А іншої стояв на тому, що Хивио й Гануми - одна людина. Суперечка їх перейшла у бійку, і один міцно побив іншого.
Та тоді побитий засоромився своєї слабості й розв'язав відправитися у шлях на каное, щоб нарешті точно довідатися, де будинок Гануми-Місяця і як Гануми подорожує по небу.
День і ніч гріб він веслом у відкритому морі, направляючи каное до того місця, де сходить місяць. Нарешті він приплив до будинку Гануми-Місяця. У цей час саме почався відлив, і човен села на мілину.
Перший раз Гануми-Місяць з'явився перед людиною у образі маленького хлопчика, який став запрошувати його зійти на берег.
- Ні, - сказала людей, - ти маленький хлопчик, а не місяць. Я прагну, щоб сам Гануми запросив мене.
- Я Та є Гануми-Місяць, - відповів хлопчик. - Виходи, будь ласка, на берег.
- Ні, - наполягала людей, - я прагну бачити дорослого, а не такої дитину, ти зовсім не Гануми.
Та він залишився у каное.
Гануми-Місяць почав швидко рости й скоро вийшов до людині у образі юнака.
Але той знову відмовився вийти на берег:
- Я чекаю, коли з'явиться теперішній Гануми-Місяць, а не такий, як ти, молодик.
Я чекаю дорослої людини, нехай він виведе мене на берег. Пройшов час. Гануми обзавівся бородою, і тоді він знову прийшов до людині.
Але той продовжував повторювати:
- Я бажаю, щоб вийшов сам Гануми-Місяць.
-Так я і є Гануми! Та знову людина не повірила йому. Наступного разу Гануми-Місяць з'явився у образі сивоволосого старого.
- Виходи ж на берег, - покликав він людину.
- Так це ти Гануми? - запитав гість. - Я прагну, щоб сам Гануми запросив мене на берег.
- Ну звичайно, я Гануми-Місяць.
- Ні, - сумнівалася людина, - я гадаю, ти не Гануми.
Нарешті Гануми-Місяць приплів старезним старим, ледве ступав той старий. Тільки тоді чоловік вийшов із човна й пішов за ним на берег. Ось це теперішній Гануми прийшов, - думав він. Гануми-Місяць показав людині свої володіння:
- Тут усе моє й усе біле: біла хатина, білий сад, біла земля. Потім він показав людині інше місце:
- А тут володіння нічного мороку Дуо, тут усе чорне. Звідси приходить темрява ночі.
Нарешті він привів людину у третє місце:
-Тут володіння Хивио-Сонця. Отут усе червоне: червона хатина, червоний
Город, червона земля. Так уже заведене: за тьмою ночі завжди приходить світло сонця.
Потім Гануми-Місяць і чоловік поїли разом, чим скріпили свою дружбу, а коли вони закінчили трапезу, Гануми-Місяць сказав:
- Дивися, як я буду підніматися по небокраю. Спереду йде тьма, я йду за нею, а за мною сонце. Сонце і я - дві різних людини.
Піднявся Гануми-Місяць на дерево й звідти кинувся у небо. Він опустився на край хмари, і всі навколо освітилося.
Побачив це чоловік і подумав: Виходить, моя правда. Місяць-Це одна людина, а сонце - іншої. Мій товариш був не прав, коли говорив, що сонце й місяць - одна людина.
Гість Гануми-Місяця не спав усю ніч, усе оглядав володіння Гануми. Ніщо не росло тут, крім низеньких дерев і чагарнику: дуже вуж близький було місячне світло.
Почався світанок, але місяць усе ще залишався на небі.
Нарешті зійшло сонце. Тоді Гануми покинув небокрай і повернувся додому. Він сказав людині:
- Ну, тепер ти бачив мене? Добре мене розглянув?
- Так, я бачив і тебе, Гануми-Місяць, і Хивио-Сонце, і нічний морок Дуо. Ви - три різних людини, але живете тут усі вмес-те.
А потім прийшли ніч, місяць і сонце, і кожний з них приніс людині частування.
Дуо сказав:
- Це моя їжа, вона вся чорна: чорний банан, чорне таро, чорний ямі. Тому мене кличуть нічним мороком Дуо.
Гануми-Місяць кивнув на свою їжу:
-А моя їжа вся біла: білий банан, біле таро, білий ямі. Хивио-Сонце, у свою чергу, показав їжу, принесену їм: - Це ось моя їжа, вона вся червона: червоний банан, червоне таро, червоний ямі. Запам'ятай: мене кличуть Хивио-Сонце. Потім Гануми-Місяць сказав людині:
- Почекай небагато! Скоро почнеться захід, і, коли спуститься сонце, я відправлюся наверх. Прив'яжу я мотузку до каное й потягну до того місця, звідки ти приплив. Як станемо підпливати до твого будинку, смикни за мотузку, я й зупинюся. Нехай зберуться всі люди селища. Ти покажи їм мотузку й скажи: Це мотузка Гануми-Місяця, за неї він тяг мій човен.
Та покажи їм нашу їжу, а потім відв'яжи мотузку. На заході дня Гануми покликав людину:
- Іди сідай у каное, а я прив'яжу мотузку.
Та ось вони відправилися у шлях. Нарешті чоловік приплив до свого будинку, і, коли він смикнув за мотузку, Гануми-Місяць застиг у небі. А люди побачили човен і почали кричати:
- Ось людей, яка відправилася подивитися на місяць! Він повернувся! Чоловік, який побував у гостях у Гануми-Місяця, скликав усіх людей селища.
Не забув він покликати й того, з ким сперечався. Людина так сказала людям:
- Ось подивитеся, що я привіз із собою. Цю їжу дав мені нічний морок Дуо, тому вона вся чорна. Ця їжа Гануми-Місяця, тому вона вся біла. Цю їжу мені дав Хивио-Сонце, тому вона вся червона. А ось це - мотузка Гануми, за неї він тяг мій човен і привіз мене додому. Тепер ви бачили мого друга, і я дозволю йому піти.
Тільки відв'язала людей мотузку, як вона здійнялася у повітря й умить зникла.
Чоловік виніс із човна всю привезену їжу, але люди боялися пробувати її:
- А раптом від неї можна вмерти?
- Ні, - переконував їхній чоловік, - ніч, місяць і сонце сказали: Це теперішня їжа, не бійтеся, їжте її, від неї не вмирають.
Та тоді всі стали її є.