Жив колись у Финнмарке людей, яка піймала білого ведмедя й повів його у Данію на королівський двір. Трапилося так, що різдво застало його у шляху. Він зупинився біля гори Довре, де стояв один-єдиний будинок, у якому жила людей по імені Халвор. Та ось подорожанин запитав хазяїна, чи не можна йому з білим ведмедем переночувати у будинку.
Спаси Бог! - викликнув хазяїн. - Ми не можемо нікого пустити на нічліг, тому що самі залишаємося без даху над головою. Щороку на різдво у наш будинок є тролі й святкують усю ніч, і їх так багато, що нам ступити нікуди й доводиться самим іти з будинку.
Ну, тоді ти можеш пустити нас переночувати. Ведмідь ляже під грубкою, а я можу спати у прикомірку, - сказав подорожанин.
Та так довго він просив хазяїна, що нарешті впросив, і той пустив його на нічліг. А хазяїн і вся його сім'я зібралися й пішли з будинку. Але перед тем як піти, вони накрили багатий стіл, поставили й солодку різдвяну ношу, і рибу, і різні ковбаси, і усе смачне, що покладається подавати дорогим гостям.
Та що ви думаєте? Дійсно, у будинок подарували тролі - і старі, і молоді, і діти. У одних був довгий хвіст, у інших - покороче, а деякі взагалі безхвості. Та у багатьох минулого довгі-довгі носи. Та всі вони їли, пили й пробували усе, що стояло на столі.
Раптом один маленький троль побачив під грубкою білу шкіру. Та ось цей хлопчик-троль побрав сосиску, застромив у неї вилку й підійшов до грубки, щоб присмажити сосиску на вогні. Потім нахилився до ведмедя й запитав: Киця, киця, прагнеш ковбаски? А сам суне гарячу вилку прямо ведмедеві у ніс. Ведмідь прокинувся, так як підскочить, так як заричить - отут усі тролі один за іншим кинулися геть із будинку. Утекли усе - і носаті, і хвостаті, і безхвості, і старі, і молоді, і діти.
Через рік бідний Халвор, як завжди перед різдвом, відправився у ліс нарубати дров, щоб натопити як слід пекти до приходу тролів. Рубає він собі й рубає, і раптом з лісу лунає страшний голос і кличе його: Халвор! Халвор! Я отут, - відповідає Халвор. Голос запитує: Де твоя більша кішка? Удома, - відповідає Халвор. - Лежить під грубкою. Вона окотилася, принесла шістьох кошенят. Та всі вони вже більше її й ще зліше, чому вона.
Тоді ми більше ніколи не прийдемо до тебе! - крикнув троль.
З тих пір тролі не їдять солодку різдвяну ношу у будинку Халвора у Довре.