У Телемарку, у громаді Рауланд, між хуторами Уребе й Ойгард, що на березі озера Тотак, є одна долина, засіяна величезними валунами. Здається, що хтось зніс верхівку гори й закидав усю долину номенями. Та розповідають про цей таку легенду.
За давніх часів жило у тих краях безліч народу. Якось раз справляли на одному з хуторів весілля, і прийшли на неї всі околишні жителі. Пили вони, їли й веселилися на славу. Побачив це зі своєї гори троль. А кликали того троля Тор Троллебане. Та захотілося йому пива. Спустився Тор Троллебане у долину, прийшов до бенкетуючих і підсів до стола. Росту ж троль був величезного й черево мав бездонне. Їсть так п'є, а всі йому мало. Злякалися отут хазяї, що зовсім об'їсть їхній велетень, і давай гнати його через стіл. Розсердився Тор, насупився. Помітив це його сусід за столом і зрозумів, що недалеко отут до лиха. А був він людина добросерда й говорить Тору:
- Підемо до мене на хутір, наллю я тобі пива так дам, чого поїсти.
Прийшли вони на хутір, і викотив хазяїн тролеві цілу бочку пива. Випив її Тор, закусив хазяйською теличкою, і зменшився ледве його гнів, хоча й не зовсім пройшов. Ось і говорить Тор селянинові:
- Скривдили мене ті люди, і не буде їм від мене прощення. Але ти не так жадібний, як вони, і за це я тебе пощаджу.
Побрав він селянина і його сім'ю, посадив у кишеню й відніс до себе у гори.
- А тепер, - говорить, - дивися, що буде.
Підняв Тор свій молот і вдарив їм по вершині гори - і посипалися камені на долину, і не було нікому від них порятунку.
Помстився Тор кривдникам і говорить селянинові:
- Увів я тебе у витрату: випив усе твоє пиво й з'їв твою єдину телицю. Але не жалуй про той - одержиш ти за це від мене всю долину Уребе у володіння. Розчищу я її від каменів, і будеш ти там жити.
Стримав велетень своє слово. Розчистив він хутір Уребе й дорогу до нього, і поселився на тому хуторі добрий селянин зі своєю сім'єю.