У Ордале розповідають, що давним-давно жив там один хлопець, що одружився на хульдре.
Хутір, звідки той хлопець був родом, стояв на отшибе, і хульдри часто туди навідувалися. Звичайно вони приходили готовити на кухні їду. Іноді хульдри приводили із собою дітей - видне, їм не з ким було їх залишити.
Ось якось раз підземний народец прийшов на хутір пекти коржа, і трапилося так, що хазяйський син, неодружений хлопець, був у ту пору будинку. Примітив він, що на кухню пройшла хульдра з молоденькою дочкою, і ввійшов за ними слідом.
А хульдра-мати расхаживает по кухні від вогнища до стола, від стола до вогнища - і так забавно здалося це хлопцю, що став він дуріти, випливаючи за хульдрой, як тінь, і виробляючи всякі штуки зі своїм шарфом. Отут хульдра не витримала й говорить хлопцю:
- Якщо ти випадково торкнешся мене, прийде тобі на мені одружитися. Хлопець тільки розсміявся у відповідь, так побери й накинь свій шарф на молоденьку хульдрочку.
- Що ж, - смутно сказала мати, - тепер вона - твоя, і ти вільний робити з нею усе, що прагнеш, але помни: як ти будеш обходитися зі своєю дружиною, так буде житися й тобі самому. Сказала й пішла.
Молоді обручилися, і тільки отут до хлопця дійшло, що наречена у нього із хвостом, і праг вуж він було її прогнати, але священик зробив над дівчиною обряд хрещення - без цього він не погоджувався вінчати молодих, - і хвіст у неї відпав, як тільки доторкнулася вона до святої води.
Та ось зіграли весілля. Коли молоді повернулися із церкви, на хутір прийшли з лісу три корови - таких більших корів у тих краях ніколи не бачили, - і самі встали у хлів.
Та став хлопець із молодою дружиною жити на хуторі. Спочатку вони добре один з одним ладили, але тільки ніяк не міг хлопець викинути з голови, що дружина у нього - хульдра, і з кожним днем обходився з нею усе гірше й гірше.
Якось раз працював хлопець у кузні - треба було йому нові підкови для коня скувати. Отут входить до нього дружина й говорить, що приїхали гості, і треба хазяїнові вийти на двір їх принять-приветить. А хлопцю це не з руки - праг він спочатку всю роботу закінчити. Тоді дружина схопила голими руками розпечену підкову й розтягла її у залізну смугу.
- Я б і з тобою так само зробила, так люблю я тебе, - говорить вона чоловікові.
З тих пір він перемінився, став добрим і ласкавим із дружиною, і прожили вони щасливо до кінця своїх днів.