У царському місті жив хлопчик, по імені Коленька. Ранком якщо він поїсть, увечері є нема чого; увечері якщо поїсть, ранком є нема чого. Жив він у домішці, схожому на лазню. Одяг уся у нього рвана. Так жив. Нікого у нього не було.
Одного разу думає він: Дуже бідний я, піду до царя нестаток судити.
Пішов до царя. Прийшов. Цар запитує:
- Коленька, що тобі потрібно? Коленька говорить:
- Дуже бідний я. Є нема чого, одягу немає у мене. Ти, цар, суди нестаток, чому я такий бідний?
Цар голову до стола схилив. Потім голову підняв і сказав:
- Я нестаток судити не можу. Я так тобі скажу: Коленька, працювати йди до, багатій людині, будеш годуватися, він буде тобі одяг давати.
Отут із за стіни заговорила царська дочка. Царська дочка сказала:
- Батько, ти жени бідної людину. Із дружиною вдвох вони будуть працювати. Якщо двоє будуть працювати, тоді добре буде. А якщо тільки один буде працювати, то що він заробить?
Цар схопився на ноги, свою дочку із за стіни схопив, до Коленьке виштовхнув і сказав:
- Якщо прагнеш знати більше мене, іди з Коленькой, знайдіть собі багатство.
Царська дочка, прагла або не прагла, пішла з Коленькой.
Живуть вони у будиночку, схожому на лазню, працюють удвох. Царська дочка щодня шиє, заробляє на їжу. Стали ліпше жити. Потім добре зажили. Яке що з'явилося й усередині будиночка.
Одного разу царська дочка зшила ширінку й сказала чоловікові:
- Продай ширінку, ціна їй сто рублів!
Коленька відніс ширінку. По місту носить. Цілий день ходить, продати не може. Одні говорять: Грошей ні, інші говорять: Нам не потрібна.
Іде Коленька по вулиці й зустрічає російського старого, Російський старий запитує:
- Куди, Коленька, ідеш? Коленька говорить: – Ширінку продаю, продати не можу. Російський старий запитує:
- Яка ціна? Я куплю! Коленька говорить:
- Ціна – сто рублів.
Російський старий вийняв сто рублів і сказав:
- Слово побереш або гроші побереш? Коленька подумав і сказав:
- Поберу слово, тільки яке слово? Російський старий сказав:
- Слово таке: Шаблю витягнеш, униз понесеш, до землі не доводь – таке моє слово.
Старий гроші у кишеню поклав, ширінку побрав і пішов, Коленька пішов додому. Дійшов до будинку. Дружина говорить:
- чи Продав ширінку?
Коленька сказав:
- Дурень, виявляється, я. Російський старий сказав: Слово чи побереш? Я слово побрав. Дружина сказала:
- Слово коли небудь буде потрібно. Знову живуть, цілий рік живуть. Через рік царська дочки знову ширінку зшила й говорить:
- Цієї ціна двісті рублів.
Коленька побрав у місто поніс. По місту весь день носить, продати не може. Одні говорять: Грошей ні, інші говорять: Дорого.
Іде назад, зустрічає російського старого. Російський старий запитує:
- Куди йдеш? Коленька говорить:
- Ширінку продаю. Російський старий запитує:
- Ціна яка? Коленька відповідає:
- Двісті рублів.
Російський старий вийняв з кишені двісті рублів і говорить:
- Слово побереш або двісті рублів побереш? Коленька подумав і сказав:
- Слово поберу! Російський старий сказав:
- Моє слово таке: Угода дорожче срібла. Він гроші у кишеню поклав, побрав ширінку й пішов. Після відходу старого Коленька додому пішов. Удома дружина запитує Коленьку:
- Ширінку продав? Коленька говорить:
- Продав. Дурень я, виявляється. Слово побрав я. Дружина говорить:
- Нехай слово, коли небудь і воно придасться. Так цілий рік живуть. Через рік дружина знову ширінку зшила й говорить:
- Ця ширінка коштує триста рублів, неси у місто. Коленька побрав і поніс у місто. Цілий день по місту ходить, продати не може. Одні говорять: Грошей ні, інші говорять: Нам не потрібно.
Коленька назад покрокував, на вулиці російського старого зустрів. Російський старий запитує:
- Коленька, куди ти йдеш? Коленька говорить:
- Ширінку продаю я. Російський старий запитує:
- Ціна яка?
Коленька говорить:
- Триста рублів!
Російський старий вийняв з кишені триста рублів і сказав:
- Гроші побереш або слово? Коленька подумав і відповів:
- Слово поберу!
Тоді російський старий сказав:
- Моє слово таке: Під морським кряжем коштують кораблі; на одному кораблі немає кухарі. Таке моє слово.
Російський старий триста рублів поклав у кишеню, ширінку побрав і покрокував. Коленька залишився стояти. Думає:
Дружина буде лаятися, не піду додому. Та пішов куди ока дивляться. Довго ходив Коленька, до краю міста вийшов. Місто виявилося на морському кряжі. Під морським кряжем коштують три кораблі. Із середнього корабля один росіянин кричить:
- Коленька, іди сюди, у нас немає кухарі.
Коленька піднявся на корабель, кухарем став. Три кораблі тільки вітрила підняли, тиждень ідуть. Через тиждень на середині моря кораблі зупинилися, уперед не йдуть, назад не йдуть. Три кораблі тиждень коштують. На середній корабель усе зібралися. Через тиждень люди на кораблі говорять:
- Тепер чому коштуємо? По цім місці багато раз ходили. Давайте кинемо жереб! На кого впаде три рази жереб, того й кинемо у море.
Кинули жереб. Три рази жереб упав на Коленьку. Коленьку схопили, кинули у воду.
Коленька по морю несеться. Нарешті де те впав на ґанок, на ноги впав. Будинок виявився. У будинку російські чоловіки лаються.
Один говорить:
- Угода дорожче. Іншої говорить:
- Срібло дорожче.
Коленька ввійшов у будинок. Російські чоловіки запитують:
- Ти хто будеш? Скажи нам, що дорожче: угода або срібло?
Коленька сказав:
- Які ви дурні, як же угода не дорожче срібла? Двоє росіян чоловіків сказали:
- Ми усе життя лаємося один говорить:. Угода дорожче, іншої говорить: Срібло дорожче. Дійсно, угода дорожче. За те, що ти нам указав, гостинець тобі дамо.
Російські чоловіки дали Коленьке самострільний камінь і сказали:
- Мідну діжку ми наповнимо самострільними каменями й прив'яжемо її до бака середнього корабля. Коли тобі потрібно буде, ти сам дістанеш. А тепер ми виведемо тебе по палубі середнього корабля.
Чоловіка вивели Коленьку. Коленька сіл на корабель. Три кораблі знову підняли вітрила. Сім днів кораблі йдуть. Через сім днів кораблі зупинилися близько королівського міста. Хазяї спустилися. Коленька теж спустився з корабля. Хазяї пішли, Коленька за ними теж пішов. Товариші йому говорять:
- Ти весь у сажі, рваний. Потім король скаже: Ведіть сюди кухаря, нас дражнити буде, сміятися буде.
Коленька усе йде за ними. Дійшли до королівського будинку. Товариші його ввійшли у будинок, Коленька теж увійшов, за грубку сховався, там сидить. Товариші його сидять, пригощаються. Ось король устав, покрокував. По підлозі назад і вперед ходить, руки у кишені поклав. Ось король близько грубки пішов. Отут Коленька самострільний камінь у кишеню королеві вилучив. Король назад повернувся. Як побачив самострільний камінь, у нього ока ледве не лопнули. Він сказав:
- Мій гість, виявляється, тут! Він побрав Коленьку за руку, повів у далеку світлицю й став пригощати. Люди, які були на трьох кораблях, сталі говорити:
- Король, ти знайшов гостя, ти кухаря повів. У нього, напевно, багато багатства. Наше багатство на трьох кораблях треба порахувати й записати треба. Його багатство теж треба порахувати й записати. Якщо у нього багато багатства, ми станемо його рабами. Якщо у нас більше багатства, ми відрубаємо йому голову.
Відразу пішли вони до кораблів. Дійшли туди. Усі речі на кораблі порахували й записали. Потім говорять:
- Тепер Коленькино багатство усе порахуємо й запишемо. Коленька дав їм два самострільні камені. Вони порахували й записали. Небагато не вистачило. Тоді Коленька стрибнув у воду й прикатил мідну діжку. Люди почали вважати самострільні камені. Як не вважали, не змогли порахувати: розуму не вистачило, паперу не вистачило. Люди трьох кораблів стали рабами Коленьки.
Коленька у королівському місті торгує тридцять років. За тридцять років наповнив товарами тридцять кораблів. Через тридцять років Коленька говорить королеві:
- У мене було своє місто. Поїду ка я туди! Король сказав:
- Коленька, приїдь торгувати! - Коленька пішов до своїх кораблів. Тридцять кораблів понеслися у море.
Два тижні йдуть кораблі. Здалося царське місто. Стемніло. Зупинилися кораблі. Зовсім стало темно. Коленька на землю спустився, іде, перед ним сукна розстеляють, позад нього сукна збирають. Близько царського будинку видний вогонь.
У інших місцях немає вогню. Коленька усе йде. Близько царського будинку новий будинок з'явився. До цього будинку Коленька йде. Видний вогонь. Дійшов до дверей будинку. Близько крайніх дверей коштують два солдати, сторожать. Вони сказали:
- Сюди не ходи: тут царська дочка спить. Коленька вийняв із двох кишень двісті рублів і сказав:
- Купите собі тютюн! Дванадцять дверей Коленька пройшов, у кожних дверей солдати вартують. Вони говорять:
- Сюди не ходи, царська дочка спить.
Коленька досягся крайньої кімнати. Царська дочка спала. Із двох сторін спали двоє росіян чоловіків. Отут шаблі були, Коленька побрав шаблю. Шаблю витягнув, нагору підняв, униз став опускати. У дружини голову прагне відрубати. Потім думати став. Про себе говорить: Росіянин старий говорив адже:
Шаблю витягнеш, почнеш униз опускати, зовсім не опускай.
Коленька шаблю знову зігнув, поклав у сторонці, ліг спати.
Рано ранком царська дочка встала й говорить:
- Сини мої, вставайте! Ваш батько прийшов! Де перебував він тридцять років? За тридцять років намучался, напевно.
Хлопці підхопився, свого батька поцілували. Коленька сіл пригощатися, покликав царя. Товари із тридцяти кораблів щодня возять.
Коли пригощалися, царська дочка сказала батькові:
- Раніше ти мене вигнав і сказав: Якщо прагнеш бути розумніше мене, іди з Коленькой, знайдіть собі багатство.
Ще вона сказала:
- Та завжди так треба робити: бідної людину женити, із дружиною працювати буде. Обоє будуть працювати й багатство знайдуть скоріше. Цар сказав:
- Дійсно, так треба робити; виявляється, у мене розуму не вистачило! Тепер, Коленька, сідай, замість мене сідай!
Ось Коленька й зажив.