Одного разу мати у комору пішла, а син її з-під комори, що на палях коштує, просить:
- Матінка, дай юколи з риб'ячого черевця!
- Ось додому прийдеш і співай. Коли ти на вулиці їв?!
- Матінка, дай юколи, порізаної шматочками!
- Ось додому прийдеш і співай. Коли ти на вулиці їв?!
- Матінка, дай юколи з риб'ячої спинки!
- Ось додому прийдеш і співай. Коли ти на вулиці їв?!
- Матінка, дай юколи із серединки!
- Ось додому прийдеш і співай. Коли ти на вулиці їв?!
Потім мати спустилася вниз, а сина ні, як не шукала, не могла знайти. День і ніч плаче мати.
Так жила-жила, надворі стало теплішати, птаха стали вертатися з теплих країв.
- Клохту - У-Н, про сина мого звісток не чи знаєш! Клохтун говорить:
- Хохор-Р, хохор-р, не знаю!
- Косач, про сина мого не чи знаєш, звісток не чи чув? Косач говорить:
- Гиленг-Гиленг, не знаю звісток про твого сина!
- Гусак, про сина мого звісток не чи чув? Гусак говорить:
- Каланлах-ноланлах, не знаю, про твого сина звісток не знаю!
- Ворон, про сина мого звісток не чи знаєш?
- У, що летять за довідаєшся, кар, узнае-е-їж, кар! Потім летить лебідь.
- Лебідь, про сина мого звісток не чи знаєш?
- Хун-Хун-Хун, у твого сина, - говорить, - і ноги перетинчастими качиними лапками стали, і ніс качиним носом став! Твій син сказав: Юколу з риб'ячого черевця, що мені пошкодувала, нехай сама їсть,! Твій син сказав: Юколу, порізану шматочками, що мені пошкодувала, нехай сама їсть! Твій син сказав: Юколу з риб'ячої спинки, що мені пошкодувала, нехай сама їсть! Твій син сказав: Юколу із серединки, що мені пошкодувала, нехай сама їсть! Якщо матінку зустрінеш, скажи їй так, - сказав він.
Потім птах гаглушка летить. Мати запитує:
- Про сина мого звісток не чи знаєш?
- Матінка, матінка, конгер-р! Юколу з риб'ячого черевця, що мені пошкодувала, дама їж, конгер-р! Юколу з верхнього шару, що мені пошкодувала, сама їж, конгер-р! Юколу, порізану шматочками, що мені пошкодувала, сама їж, конгер-р! Юколу з риб'ячої спинку що, мені пошкодувала, сама їж, конгер-р! Юколу із серединки, що мені пошкодувала, сама їж, конгер-р!
- Дитя спустися! Дитя, спустися!
- Як же я спущуся, конгер-р, коли ножонки мої сталі перетинчастими качиними лапками, конгер-р, а ніс став качиним носом, конгер-р!
Так пролетів він і не спустився.