Жили-Минулого у зимнике ворон і шуліка. Ворон - старший брат, шулік-молодший. Вогонь у них горить. чи Довго, чи коротко так живуть, ось одного разу ворон у кругле віконечко вилетів, зовсім полетів, а шуліка залишився один.
Ось одного разу вилетів шуліка через кругле віконечко й полетів униз по своєму Амурі. Підлетів до місця, де п'ять жінок-сестер черемшину збирають, поблизу від цих п'яти жінок сіл на дерево. Так сидить собі. Був дуже жаркий день.
Ось сама старша сестра говорить:
- Підемо купатися! Молодша сестра відповідає: - Я не буду купатися!
- Нічого, давайте усе купатися, - говорить старша. Усі п'ять жінок стали купатися.
Потім шуліка підлетів, молодшій сестрі у штани напачкал. Знову полетів і на те ж дерево сів.
Купатися скінчили, піднялися на берег. У молодшої сестри у штанях позначок шуліки виявився. Молодша сестра позначок травою витерла. Потім почали черемшину збирати. Молодша сестра завагітніла. Стали вони переїжджати на іншу сторону Амуру. Під час переїзду молодша сестра дитини народила, хлопчика. Коли переїжджали, молодша сестра у верхній одяг загорнула свою дитину. На самій середині Амуру їх старша сестра говорить:
- Дай мені своєї дитину потримати!
- Сестра, навіщо тобі тримати дитину?
- Добре, давай я потримаю!
Молодша сестра віддає своєї дитину старшої. Та ось старша сестра на середині Амуру кидає дитину у воду.
Переїжджають, а молодша сестра плаче по своїй дитині. Старша сестра говорить:
- Ну, що розплакалася по якійсь дитині? Старша сестра за весла села. Гребе. До берега причалили.
Старша сестра у воду по пояс стрибнула й на берег побігла.
- Ой, батько, - говорить, - твоя улюблениця дочка, яку ти кращою їжею кормил, дитину із шулікою прижила.
Старий зі списом довжиною з осінню кету до дочки підскочив, а сестра, що старше, затримала його. Старий говорить:
- Уб'ю її!
А сестра, ледве старше, говорить:
- Батько, залиши її!
Тоді батько залишив, але рукою бив сильно, навіть серги зірвав. А шуліка поблизу від дитини летить, - дитину вниз по Амурі вода несе. Дитину несе, а шуліка проводжає його. Ось у заїздець для лову риби дитина потрапила.
Потрапив він у заїздець, що близько берега дуже великого селища перебував, а шуліка поблизу від села сів.
Потім одна дівчина за водою пішла. Тільки, прагла зачерпнути води, глянула убік - хлопчик прибився до заїздку. Вона кидає чуман, бере дитини й піднімається з берега додому. Старий говорить:
- Чорт, напевно, - мабуть, кинь його! Навіщо побрала, чорт напевно! А дочка говорить:
- Не кину!
Тоді старий говорить:
- Слуги, сходите за старим з козирком, що внизу живе, сходите за червоним як лисиця старим, що вгорі живе, сходите за дев'ятьма горбатими, сходите за вісьма красномовцями, сходите за сім'ю солдатами, - нехай вони подумають!
Старий з козирком, що внизу живе, прийшов, червоний як лисиця старий, що вгорі живе, прийшов, дев'ять горбатих прийшли, вісім красномовців прийшли, семеро солдатів прийшли. Старий говорить:
- Унизу живучий старий з козирком, що вгорі живе як лисиця червоний старий, ну, подумаєте-обговорите. Моя дочка сьогодні за водою пішла, знайшла хлопчика. Унизу живучий старий з козирком, угорі, що живе як лисиця червоний старий, подумайте-розв'яжете!
- Ну що ж, - унизу живучий старий з козирком говорить, - я думаю-рис підбудував, напевно.
Угорі живучий як лисиця червоний старий говорить:
- Від водяника пристав, напевно. Це витівка водяного. Різної їжі приготуйте й киньте назад у воду!
- Дев'ять горбатих, семеро солдатів, вісім красномовців-ну, подумайте-обговорите! Дев'ять горбатих говорять:
- Ми думаємо - це витівка водяного чорта. Старий говорить:
- Семеро солдатів, подумайте-обговорите! Семеро солдатів говорять:
- Ми думаємо, щоб ти своїй дочці зробив будинок окремо у сторонці; із цією дитиною вдвох нехай живуть: якщо це чорт-не виросте, а якщо людина-виросте.
Вісім красномовців говорять:
- Ми думаємо: удвох нехай вони живуть, а ви не ходите до них. Старий говорить:
- Ну, слуги, підіть і зробіть своїй господарці будинок! Ті пішли у тайгу робити будинок. Зробили. Дочка старого з дитиною у будинок переселилася. Удвох
Живуть.
Чи Довго, чи коротко живуть, а дитина, росте, великий уже став. Дівчина одного разу сміття пішла викинути на вулицю. На тому місці, де сміття викидала, знайшла шуліку. Шуліка прилетів сюди, щоб дитина його могла пограти з ним.
Дівчина його вносить і прив'язує. Так живуть із ним. Що б не дала йому, не їсть він. Якщо ікри дасть, не їсть, тільки що-небудь саме гарне їсть. Одного разу ввечері дівчина розсердилася:
- Що це за шуліка, поганого не їсть, знищує лише запаси дитини, тільки гарне прагне їсти!
Так, розсерджена, заснула.
Ранком встає-шуліки ні, зник, згубився. Шукає, під нарами шукає, у кутах шукає - не знаходить, зовсім зник. Ну, ось і говорить:
- Дитина мій устане й буде свого шуліки шукати, - і навіщо це я лаяла його!
Потім дитина встає, але не шукає шуліки. Настав полудень. Тоді дівчина чує, що з боку тайги начебто б людей на лижах спускається. Чується, як шарудить щось. На вулиці близько них будинку людей лижі свої зняв, додому їх поклав, потім входить.
Дівчина дивиться - куртка у нього соболина, гарна людина, - із чи води вийшов, із чи неба впала, гарна людина. Поруч із жінкою сідає:
- Що буде, якщо поруч із дружиною шуліки сісти? Дзьобом мене вб'є, що
Чи? Що буде, якщо поруч із дружиною шуліки лягти? Дзьобом мене вб'є, чи що? Що буде, якщо дружині шуліки голову на коліна покласти? Дзьобом мене вб'є, чи що?
Дівчина говорить:
- Коли ж я із шулікою жила? Невхан говорить:
-Ас ким же ти відіграла? Я адже і є шуліка. Учора ввечері кого лаяла? Мене лаяла. Думаєш, ти чиєї дитину знайшла? Мій це дитина. Ця жінка собі чоловіка знайшла. Отож було. чи Довго, чи коротко живуть, а син їх великий став. Невхан говорить:
- Ну, дівиця, батькам, скажи: Ваш зять велів сказати, що до себе
Додому вертатися збирається. Дівчина до батьків спустилася з тайги, увійшла:
- Батько, мати, - говорить, - зять ваш велів сказати, що до себе додому вертатися збирається.
- Дитя, - сказав старий, - до мене у будинок ночувати приводите! Дівчина додому пішла й сказала:
- Старий сказав: До мене у будинок ночувати приходите!
Невхан з жінкою спустилися, у старого у будинку переночували. Поки ночували, Невхан багато звіра вбив, щоб старому й бабі до самої смерті їжі вистачило. Потім стали збиратися до переїзду. Невхан говорить дружині:
- Ти завтра відправляйся, а ми із сином уперед підемо у селище, що вгорі звідси, там наздоженеш нас.
Невхан із сином відправилися. Так ідуть.
Так ішли-ішли, дійшли до селища. Піднялися по берегу, по старикові спуску. У будинок увійшли.
Невхан, увійшовши, колом оглядівся: чотири жінки сидять. У однієї жінки волосся розпатлані, що вороняччя гніздо. Поруч із нею сідає.
- Напевно, це моя колишня дружина. Бедняжка, видиме її люди кривдили. Старий говорить:
- Брудно, брудно, навіщо туди сіли? - А Невхан говорить:
- Як же я не із дружиною своєї сяду? Та син мій як же не з матір'ю сяде? Отут жінка сідає, сина свого цілує. Старий говорить:
- Як довідаєшся, що люди говорять? Я й справді вважав тебе шулікою. Баба говорить:
- Я ж говорила тобі - як людей народиться, так і всі народяться. Ось тепер і далі годуй гарненько своїх дочок!
Баба сильно сварилася:
- Як тепер зробити мені? Людей соромно. Невхан говорить;- Я Та погану жінку завтра днем поведу.
Там ночували.
Назавтра дружина його доганяє: безліч слуг дає старий своєї дочки. Потім відправляються. Так ідуть назад.
Ішли-Ішли, до будинку стали підходити. Будинок у селищі вгорі на ріці перебуває. Якась людина з будинку увесь час виходить. Дивиться вниз по Амурі - підходять, до берега пристають. Спустився та людина. Говорить:
- Братик, чого ж це ти чекати змушуєш? Довго ж ти ходив! Кинув по напрямкові вниз Амуру маленька сокирка - будинку з'явилися. Люди, які жили у маленьких будинках, у маленькі ввійшли, а ті, які жили у більших, - у більші ввійшли.
Невхан у будинок свій знову ввійшов, - а брат його двох дружин привіз, і у нього дві дружини.
Усе.