Мисливець Неявкан і жаба Ееки

29-07-2016, 09:47 | Негидальскі казки

Жив-Був один чоловік по імені Неявкан зі своєю дружиною. Живуть і живуть вони у своїй юрті. Усі добре, так дітей у них немає. Нудно ім. У будинку тиша коштує.

Скільки пройшло так років - ніхто не знає. Але ось народився у них син. Веселим ходить Неявкан, радісної стала дружина. Піде чи на полювання Неявкан -повну нарту привезе видобутку, чи стане рибу ловити - не можуть з'їсти, чи почне візерунки на дерев'яній коробочці вирізати - очей не відвести. Але ось одного разу відправився він на полювання, доїхав до великої й високої сопки. Прив'язав до каменю оморочку й тільки став підніматися на сопку, як

Побачив лося. Приклав на тятиву лука стрілу й пустив її. Намертво впав лось. Оббілував його Неявкан, звалив на спину гашу й став спускатися до оморочке. Камені під ногами шелестять, начебто щось сказати прагнуть, да Неявкан слухати не бажає. Спустився він до берега, поклав ношу близько оморочки. Праг у неї сісти. Тільки ногу заніс, як побачив на дні більшу зелену жабу. Що за жаба? Звідки вона узялася у моєї оморочке? - подумав він. Подивився, а ока у жаби як у людини. Неявкан і запитує її:

- Ееки, ти навіщо у мою оморочку залізла? Я зараз тебе вб'ю! Схопив він мале весло від оморочки й праг жабу вдарити. Вона рота відкрила й заговорила людським голосом:

- Не вбивай мене, Неявкан! Я - дочка води. Проси у мене що прагнеш, усе для тебе зроблю. Не кидай мене одну, побери додому!

Погадав Неявкан і розв'язав побрати її із собою, але так, щоб дружина не побачила. Загорнув він жабу у шовкову матерію й сховав у сагайдак. Приплив Неявкан додому, видобуток приніс. Дружина його радісно зустріла. Допомогла йому занести видобуток і стала клопотати по господарстві. Неявкан побрав сагайдак з жабою, приніс його у будинок, у кут поставив. Жабу вийняв і говорить їй:

- Ееки! Сиди у будиночку своєму, нікуди не виходи. А то дружина побачить - уб'є!

Так живуть вони й живуть. Щодня дружина варить м'ясо лося і їм годує чоловіка. А Неявкан шматочок м'яса побере зі стола, принесе у кут і нагодує Ееки. Але ось скінчилося у них м'ясо, і Неявкан став знову збиратися на полювання. Побрав сагайдак зі стрілами, понягу за плечі приладив, у пояса прикріпив спис, розпрощався із дружиною й сином і пішов у тайгу.

Пішов мисливець, а син плаче. Як не заспокоювала його дружина, він усе плаче. Тоді вона й говорить:

- Не плач, син, батько прийде, кісткового мозку принесе. Я тобі його дам!

Тільки вимовила ці слова, як почулося їй, що у куті хтось сказав:

- Спершу добудь звіра, а потім його й діли. Ось ще, кісткового мозку захотіли!

Хто це говорить? - думає дружина.

Заглянула у кут - нікого ні, тільки порожній сагайдак без стріл коштує. Здалося жінці, що він ворушиться. Ще більше здивувалася вона й, хоча їй не можна доторкатися до чоловічих речей, відкрила сагайдак. А там - більша зелена жаба, загорнена у шовк, як багата наречена, сидить. Жінка схопила жабу й кинула її на підлогу. А сама пішла на берег ріки, нарвала колючої шипшини, повернулася додому. Відшмагала їм жабу. Б'є й ногами валяє її у золі. А жаба спершу терпіла-терпіла, а потім заплакала. Течуть сльози з її очей. Схлипує вона й просить:

- Жінка, жінка, не валяй мене у золі, а то я можу осліпнути. Прийде

С полювання чоловік, покарає тебе! Пошкодуй! Адже я нічого тобі поганого не зробила! А жінка ще більше розсердилася:

- Ах ти, мерзенна жаба, смієш ще із мною говорити однією мовою. Ти навіщо прийшла у наш будинок? Тебе хто запрошував сюди? Твоє місце у болоті! Та знову стала її бити. Била-Била, а жаба ні слова більше не вимовила, лише зрідка стогнала. Почула гавкіт собак жінка, схопила жабу, загорнула у ганчірку, кинула у сагайдак. Увійшов Неявкан. Приніс він видобуток. Цього разу йому сильно повезло на полюванні, тільки встигав звіра обробляти. Він і говорить дружині:

- Дружина, швидше приготуй м'ясо, відвари й нагодуй усіх, зголодніли ми.

Дружина наварила м'яса, нагодувала чоловіка із сином. Тільки скінчила їсти, як з кута пролунав голос жаби:

- Ой-Ой! Як мені боляче! Хоча б шипшиною не била, у золі не валяла. Тепер я стала некрасива, брудна. Ніхто на мене дивитися не захоче! Почув це Неявкан, до сагайдака підійшов, ог-крив його, а з нього жінка з'явилася. Одяг на ній розірвана, особа й руки у золі, у синцях. А дружина його й говорить:

- Ось бачиш, завелася отут у нас жаба лісова, чаклунка, мерзотно на неї дивитися - те, треба її зараз же вбити!

Схопила вона спис, але чоловік вихопив його з рук та й говорить:

- Як можна просто так заподіювати зло жабі? Вона адже живаючи. Вона людиною стала. По-людські говорить. Не можу з тобою більше жити. Іди у тайгу, стань звіром тайговим!

Після цих слів він прогнав дружину. Вона заплакала й пішла у тайгу, перетворилася у зелену жабу.

Неявкан побрав у дружин Ееки, забрал сина й виїхав далеко вниз по ріці. Там став жити. Так там і живуть.

Зараз ви читаєте казку Мисливець Неявкан і жаба Ееки