Один ножичок так жив. чи Довго, чи коротко так живе - циновки у нього світлі, вогонь горить. Так живе собі так живе. чи Довго, чи коротко так жив; жив, та й відправився прямо куди ока дивляться, як говориться, куди йти - не знає. Якщо сніг піде, у сніг іде.
Так ішов, ішов і дійшов до одного будинку. А перед тем будинком висять два
Ковдри, одна ковдра з лисих шкір, а інше зі шкір рисячих. Він рисяча ковдра
Стяг і у нього себе загорнув.
Потім виходить із будинку жінка, іде у ліс, а коли вона вертається, то бачить, що ковдра впала.
Входить вона у будинок і, увійшовши, говорить своїй молодшій сестрі:
- Твоя ковдра впала. Молодша сестра говорить:
- Чому ж ти його не повісила, раз бачила, що воно впало? Молодша сестра виходить - ковдру її впало. Вона, ковдра своє побравши, струшує. Коли вона струснула, ножичок упав. Коли він упав, вона говорить:
- Сестриця, я у своїй ковдрі знайшла ножичок, піди подивися! Тоді її старша сестра йде дивитися. Вони той ножичок топтали й на нього плювали, а потім викинули:
- Хто б ти не був, до нас більше не приходь! - зовсім викинули. Тоді ножичок пішов. Так іде собі так іде. Ішов, ішов і знову дійшов до одного будинку. А перед тем будинком, висять три ковдри: одна ковдра з лисих шкір, інша ковдра з рисячих шкір і одна ковдра з вовчих шкір. Потім він рисячу ковдру стяг і себе у нього загорнув.
Потім одна жінка з будинку виходить, іде у ліс, додому вертається й говорить:
- Сестра, твоя ковдра впала! Тоді молодша сестра говорить:
- Ніколи не падало, як це воно впало! Потім виходить - дивиться: ковдра впала. Побравши його, струснула - ножичок упав. Тоді своїх старших сестер кличе:
- Сестриці, ідіть сюди, підіть подивитеся, звідки з'явився ножичок! Потім сестри її прийшли подивитися; Прийшовши, говорять:
- Це, напевно, чорт. Молодша сестра говорить:
- Добре було б його побрати. А старші сестри говорять:
- Насміятися-Познущатися над ним треба, та й викинути! Молодша сестра говорить:
- Ви самі топчіть його!
Потім старші сестри ножичок стоптали й викинули.
Тоді ножичок пішов. Так іде. Так ішов, ішов і дійшов до одного будинку. А перед тем будинком висять дві ковдри - одна ковдра з лисих шкір і інше із собольих. Він соболье ковдру стяг і себе у нього загорнув.
Після того, як він себе загорнув, виходить із будинку жінка, гарна жінка, і, подивившись на упалу ковдру, входить і говорить:
- Сестриця, твоя ковдра впала!
Молодша сестра йде подивитися, до ковдри йде, бере, струшує - ножичок упав. Загорнувши його у ковдру, вносить у будинок, на свої нари кладе. Старша сестра говорить:
- Навіщо ковдру внесла? Молодша відповідає:
- Скоро вже й вечір, заодно внесла. Старша говорить:
- Чому ж воно впало?
- Напевно, вітром упустило, - говорить. Потім молодша сестра ножичок сховала. Потім поїли й спати лягли. Так спали. Ранком устали. Так живуть. чи Довго, чи коротко так живуть. Потім увечері лягають спати, уночі молодша сестра розмовляє, старша чує. Потім ранком молодша сестра вийшла. Після того, як вона вийшла, молодшої сестри ковдру старша оглянула - ножичок у неї у ковдрі. Тоді до батьків іде старша сестра й розповідає:
- Улюблена ваша дочка з ножичком живе, коли ніч настає -розмовляє, у чоловіки собі ножичок знайшла!
Потім старша сестра вертається додому. Потім старий прийшов, дочки говорить:
- Ти що поклала? Дочка говорить:
- Нічого не поклала, у мене нічого немає. Тоді старий розсердився на дочку, молодшої дочки своєї говорить:
- Іди, у цьому будинку не смій жити.
Потім дочка свою покарав старий. Тоді дочка його пішла у тайгу, у тайзі собі будинок зробила, там стала жити - сама-самісінька живе.
Так живе, їжі ні, дуже голодує, бідує - старий нічого не дав.
Так живе. Так коли жила, свій ножичок втратила безвісти. Шукає його, цілий день шукає у будинку. Шукала-Шукала й села на нари. Потім увечері на вулиці почулися кроки людини. Ось входить людей у собольйому одягу: дуже гарна людина, що й за людей! Потім поруч із жінкою сідає й, сівши, говорить:
- Якщо сяду поруч із дружиною ножичка, чим уб'є? Та якщо голову на коліна дружині ножичка покладу, чим уб'є?
Тоді та жінка говорить:
- Ти думаєш, що я не знаю? Хіба ти не ножичок? Потім та людина розсміялася, сіл і говорить дружині:
- Перед будинком я торбинку свою поклав, піди принеси!
Потім жінка пішла, внесла - сохатого вбив, дуже жирного. Його їли, дружина досита наїлася.
Тоді жінка дуже раділа. Потім лягли спати. Потім ранком устали, чоловік її на полювання пішов. Потім так жили. Чоловік її безліч звіра вбиває: і сохатих самих жирних убиває, і ведмедів убиває самих жирних, щодня на полювання ходить. Потім, так ходячи на полювання, один день відпочиває. Потім м'ясо варить, м'ясо своїх ведмедів варить. Потім масу жиру у безліч берестяних плошок-чуму-новий натопив, сала шматками туди вилучив. Тим, що у той день варив, - півдома повно. Потім увечері дружині говорить:
- Мати-Батька й сестру своїх піди поклич скоріше, скажи: ножичок, чоловік мій, запрошував.
Дружина його пішла, до батьків входить, поруч із матір'ю сідає й тоді й говорить:
- Мама, я за вами прийшла, ножичок, мій чоловік, запрошував вас, поїсти запрошував!
Потім додому пішла. А за неї йдуть батько, мати й сестра. Ось, увійшовши у їхній будинок, сідають. Тоді ножичок встає, м'ясо перед старим кладе. - Цього поїжте, - говорить.
Старий почав їсти; звідки не побере - усе сало, м'яса не знаходить. Потім просить:
- Дитя, принеси води!
Дочка його у ковші жиру повно подає. Старий сьорбнув:
- Навіщо жиру даєте?! А дочка говорить:
- Це не жир, це наша вода.
Від жиру у старого серце давити стало, пішов він до барила води напитися; п'є - а це знову жир, звідки не сьорбне - жир. Потім додому йде, нудить старого. За ним сестра йде додому. Баба багато м'яса з'їла, а ще більше додому понесла.
Потім ножичок став добрим легінем - Невханом, своє ім'я й обличие ножичка залишив. Невхан у тайгу на полювання почав ходити щодня. Так ходить, безліч сохатих убиває; так ходить, багато м'яса приносить. Одного разу дружині говорить:
- Іди до матері й скажи: мій чоловік до себе додому збирається йти. Потім дружина його пішла, у батьківський будинок входить, сідає поруч із матір'ю й матері говорить:
- Чоловік мій сказав - додому підемо, я по своїй справі скучив, - сказав. Тоді старий говорить:
- У мене передневав, ідіть!
Потім жінка йде додому. Чоловік її запитує:
- Ну, як сказали? Тоді дружина його говорить:
- У мене передневав, ідіть; хоча б дня чотири переднюйте і йдіть, - сказав.
Потім до батьків пішли ночувати. Там ночували й днювали у батьків. Чотири дні передневав, пішли додому. Тоді Невхан говорить:
- Вам до смерті щоб їжі вистачило - їжі у моїй коморі повно, м'ясо є, його їжте!
Потім відправилися. Так ідуть собі так ідуть. Ішли, ішли, до трьох жінок дійшли. Перед їх будинком ідуть. Коли вони повз проходили, жінки вийшли, усе втрьох вийшли. Вийшовши, стали доганяти Невхана:
- Нас-Те навіщо залишаєш, ми тебе щодня чекаємо!
- Добрий молодець, нас почекай! Невхан говорить:
- Якби ви добре із мною зробили, почекав би! Тоді жінки говорять:
- Ми не знали, ми думали, що це будь-чиї витівки, думали, що це чорт; якби ми знали, що ти людей, так погано не зробили б! Тоді Невхан почекав. їх. Ті жінки пішли. Потім далі із трьома жінками й зі своєю дружиною пішов. Так ідуть собі, ідуть. Так ішли, ішли, до будинку дійшли. Удома стали жити. Удома так живуть собі так живуть. чи Довго, чи коротко так живуть.
Дуже гарний мисливець Невхан: перед собою пташці не дасть злетіти, усе вбиває. Невхан - сильна людина. Так живе собі так живе, чи довго, чи коротко так і живе. Кінець.