Давним-давно жив бідний хлопчик, н не било у нього нікого у цілому світлі. Піднявся він у гори у став овечим пастухом.
Одним тільки скарбом він володів - чарівним дзвіночком. Коштувало задзвонити у нього - і череда слухняна йшло, куди наказував хлопчик. По вечорах він ховав дзвіночок у дупло дерева, щоб вовки, притягнуті дивовижним
Дзенькотом, не напали на овець.
Одного разу вибухнула гроза. Пастушок привів отару у загін, повісив дзвіночок на гілку й ліг спати. Коли він прокинувся, то побачив, що дерево виросло до самих небес і зняти дзвіночок ніяк не можна.
- Дерево, нахилися! Я зніму дзвіночок. Настав час вести овець на пасовище.
- Ні, - відповідає дерево, - не прагну.
Прийшов хлопчик до сокири;- Іди, сокира, зрубай дерево, воно не прагне віддати мені дзвіночок.
- Не піду, - говорить сокира. Пішов хлопчик до іржі:
- Іди, іржа, затупи сокиру, він не прагне зрубати дерево, а дерево не віддає мені мій дзвіночок.
- Небажання, - говорить іржа. Розсердився пастушок, пішов до вогню:
- Іди; вогонь, спали іржу, вона не прагне затупити сокира, а сокира не прагне рубати дерево, а дерево не віддає дзвіночка, - Лінь мені йти, братик.
Пішов хлопчик до води:
- Біжи, вода, погаси вогонь, він не прагне обпалити іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне рубати дерево, а дерево не віддає мені мій дзвіночок.
- Не стану, - говорить вода. Пішов хлопчик до вола:
- Ступай, віл, випий воду, вона не прагне погасити вогонь, вогонь не прагне обпалити іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне рубати дерево, а дерево не віддає дзвіночок.
- Не піду, - говорить віл, - я вуж напився. Хлопчик образився, пішов до вовка:
- Ідемо, вовк, заріж вола, він не прагне випити воду, вода не прагне
Гасити вогонь, вогонь не прагне палити іржу, іржа не прагне тупити сокиру, сокиру не прагне рубати дерево, а дерево не віддає мені мій дзвіночок.
- Ні, - говорить вовк, - не прагну я зв'язуватися з волом. Пішов пастушок до мисливця.
- Іди, мисливець, застрель вовка, він не прагне зарізати вола, віл не прагне випити воду, вода не прагне погасити вогонь, вогонь не прагне спалить іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне зрубати дерево, а дерево не віддає дзвіночок.
- Ні, - говорить мисливець, - я сьогодні не піду на полювання. Пішов хлопчик до мишки:
- Мишка, мишка, іди відгризи ремінь із мисливської рушниці, мисливець не прагне застрелити вовка, вовк не прагне зарізати вола, віл не прагне випити воду, вода не прагне погасити вогонь, вогонь не прагне обпалити іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне зрубати дерево, а дерево не віддає мені мій дзвіночок.
Мишка говорить:
- Не піду, я не голодна.
Пішов хлопчик, поклонився кішці:
- Іди, кісонька, з'їж мишку, вона не прагне відгризти ремінь із мисливської рушниці, мисливець не прагне застрелити вовка, вовк не прагне зарізати вола, віл не монет випити воду, вода не прагне погасити вогонь, вогонь не прагне спалить іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне зрубати
Дерево, а дерево не віддає дзвіночок. Кішка говорить:
- Ні, не піду, сита по горло мишами. Що робити пастушкові? Пішов до собаки.
- Іди, Гривко, вкуси кішку, вона не прагне з'їсти мишку, мишка не прагне відгризти ремінь із мисливської рушниці, мисливець не прагне застрелити вовка, вовк не прагне зарізати вола, віл не прагне випити воду, вода не прагне погасити вогонь, вогонь не прагне спалить іржу, іржа не прагне затупити сокиру, сокиру не прагне зрубати дерево, а дерево не віддає мені мій чарівний дзвіночок. Сонце вже високо, а мої вівці прагнуть пити і є. Зглянувся собака, бачить, що хлопчик утомився й ніхто йому не прагне
Допомогти, струснулася, підстрибнула так як кинеться за кішкою! Кішка злякалася, кинулася на мишку, мишка тільки пискнула й почала гризти ремінь мисливської рушниці, мисливець підхопив рушницю й прицілився у вовка, вовк мимоволі помчався за волом, віл замукав і став пити воду з ріки, аж берега ходуном заходили. Вийшла вода з берегів, виплеснулася на вогонь, вогонь накинувся на іржу, іржа як пішла по сокирі, сокира підхопилася й став рубати дерево, дерево нахилилося, хлопчик схопив свій дзвіночок і побіг пасти овець.
З тих пір собаки звикли жити на пасовищах і стали вірними друзями пастухів