Хитрий Петрові й Насреддин-Ходжа

З малих років распростился Петрові з родною Градешницей у Маркове й пішов у батраки до Насреддину-Ходжі. Дуже розумним уважали всі люди ходжу - адже недарма вчив він хлопців у своїй школі. Однак ж маленький Петрові був розумніше його самого. А ходжу це зллило. Якось раз на уроці сказав ходжа учням: - Ну-но, жваво, хлопці! Відправляйтеся додому, по яйцю поберіть - і швидше сюди! Побіг хлопці, по яйцю притягли. Говорить їм ходжа: - А зараз - ви знесіться. Кричите погромче: " Куд-Куди! Куд-Куди!" А потім ви підніметеся з місця - і під кожним з вас я знайду по яєчку. Зрозуміло? Так і зробили. Тільки у бідного Петрові будинку нічого не найшлося. Ну, а щоб ходжа не запитав: "Чому ти не зніс мені яєчко?" - він, коли усе закудахтали, з місця підхопився, руки розкинув, замахав начебто крабоми й закричав у весь голос: "Кукареку!" А ходжа йому: - Де ж яйце? Посміхнувся хитрун і відповідає ходжі: - Помилуй, так хіба я - курка? Я ж - півень! Хіба курки можуть прожити без горлатого чоловіка? Отож Петрові ще малою дитиною виявився хитрей Насреддина-Ходжі. Було так - і зараз так залишилося.