Жив один дідок. Не міг він уже собі на шматок хліба заробити, ось і розв'язав зайнятися ворожінням. А у одного пана у тій окрузі саме пропав дорогою золотий перстень, і він розшукував ведуна, який міг би те кільце відшукати. Почув пан про старого й посилає за ним слуг. Привели слуги старого

Жила-Була бабуся. Були у неї три качки, і пішла вона пастуха шукати. Ішла-Ішла, зустріла вовка.

Вовк запитує:

- Куди ти, бабуся, зібралася?

- Пастуха ишу.

- Побери мене, — говорить вовк.

- А співати вмієш?

- Умію.

- Проспівай

Жили-Минулого два сусіди: один багатий так скупий, інший зовсім бідний, але добрий. Скупий багатій, бувало, ніколи не розщедриться дати жебракові шматок хліба, а бідняк з будь-якою людиною останнім шматком ділиться.

Одного разу ввечері зайшов до скупого хазяїна сивий старий-жебрак, просить

Одного разу мати веліла синишке своєму зробити рубель, чому білизна бити. Пішов хлопчик у ліс, робить рубель, а сам насвистує. Підходить уводити, увести до ладу ньому чорний пан — рис — і запитує, що він отут робить.

- Що роблю? Свистіти вчуся.

- А чи можеш ти так здорово свистіти, як я? - не відстає чорт

У однієї бідної вдови було п'ятеро синів. Чотирьох вона рано віддала у люди, а будинку залишила тільки молодшого. Хоч хліба у них і обмаль, росте хлопець, як на дріжджах, і на восьмому році вісім пур зерна, немов перинка, підкидає.

А як підріс, то сили

За старих часів солдатам подовгу служити доводилося. Молодим ще піде у солдатчину, а додому прийде сивий і скорчений. А які й зовсім не верталися.

Ось раз відпустили одного солдата додому. Іде він пешочком. Дорога перед ним далека. Погода холодна. А солдат іде так іде.

Одного разу жили бідний піп і бідний крамар. Попові його церква давала так само мало доходу, як крамареві його крамниця, тому що навколо жили одні бідняки.

Задумався одного разу піп над своїм нестатком і пішов до крамаря поговорити про важкі часи. Крамар говорить:

- А знаєш, треба

Жив-Був бідний мужик у такий старої хаті, що страх було у неї ввійти. Дах покосився, дірява вся, стелі течуть — лихо прямо. Коні-Те у мужика були, два коні було, так тільки силоньок у них — хіба що порожній віз звезти. А корови — скільки їх було — і ті шкіра так кістки, самі на ноги не піднімаються. Знову ж дітлах — ними його бог благословив — до пізньої осені бігали голопузими, одні кірки

У старожитні часи жив зі своїми батьками син по імені Илинь. Здоровіший він був і сабоний. Але одного разу заліз він у клуні на піч і з тієї пори став такою слабкий так кволий, що з місця не міг рушити, так і пролежав на печі кілька років.

У один прекрасний літній день, коли всі домашні пішли на косовицю, а Илинь сидів один на печі, увійшов убогий старець і говорить: — Хай бог помагає,

П'ять котів поїхали взимку у ліс дрова рубати. Довго вони рубали, так нічого не зрубали. Задерли хвости й додому відвертали. Входять у хату, дивляться, а дров те немає.

Поїхали вони знову у ліс і привезли кожний по одному поліну. Одне поліно короткувате, інше довговато, третє й не те щоб коротке, і не те щоб довге. Розвели коти, нарешті, вогонь і поставили кашу варити. Зварили кашу