Одного разу жили бідний піп і бідний крамар. Попові його церква давала так само мало доходу, як крамареві його крамниця, тому що навколо жили одні бідняки.
Задумався одного разу піп над своїм нестатком і пішов до крамаря поговорити про важкі часи. Крамар говорить:
- А знаєш, треба нам зробити одну штуку, отоді у нас обох справи підуть у гору, за дві секунди розбагатіємо, — і став розповідати, що він придумав, із чого треба починати, даром часу не втрачаючи. Пускай піп іде додому й прикинеться зовсім хворим. Потім нехай велить дячкові ближче до ночі винести ікону діви Марії й покласти її у джерельце, що у попова саду.
Як крамар придумав, так усі й було зроблено. На інший ранок піп розповідає служниці, що бачив у сні, начебто зцілення йому принесе тільки вода із джерела, яке близько саду.
Пішла служниця за водою так від подиву так і села. Діва Марія вийшла із церкви й у джерело залізла! Пустилася баба бігцем додому розповісти попові про чудо.
Випив піп джерельної води, умився нею й говорить, що Полегшало йому, сон-те виявився у руку.
Увечері піп уже зовсім здоровий і велить дзвонити у церковний дзвін. Народ не знає, навіщо дзвонять, біжить до церкви. У церкві піп з дячком моляться й парафіянам розповідають про чудесне зцілення і як діву Марію у джерелі знайшли.
Ось відправилися усе з корогвами служити молебень у джерела, де як і раніше так і лежала діва Марія. Піп визнав джерело чудотворним і велів знести ікону назад у церкву. А дячок ще два рази носив її тайкома до джерела, щоб уже ніхто у тому не сумнівався, що місце це святе.
Тоді велів піп збирати гроші на будівлю каплиці над джерелом. Дещо парафіяни дали, допоміг і крамар.
Незабаром каплиця була готова, ікону поставили під скло й напис зробили: «Хто бажає позбутися недуги, нехай прочитає молитву й покладе 20 копійок сріблом перед ликом діви Марії».
Крамар з попом ще й у газеті написали про чудо, що свершившееся, про цілющу воду.
Ось став хворий люд звідусіль наїжджати, — і чоловіка, і жінки, — піп з дячком гроші збирати не управляються. Та у крамаря покупців повнісінько. Там і їдять, і на нічліг улаштовуються.
Через рік піп, дячок і крамар не знають, куди гроші запроторювати. Одного разу з'явився до них здалеку болящий зі своєю дружиною. Зайшли вони у крамницю підкріпитися з дороги й почали розмову про чудотворну воду.
Крамар говорить:
- Як іншим — не знаю, зате трьом ця вода здорово допомогла — далі нікуди!