Одного разу жив пан, який нічого на світі не любив, крім коней. Тільки про той він і мріяв, як би завести таких коней, яких ні у кого більше немає.
Поїхав раз цей великий лошадник на базар і зустрів мужика з возом огірків. Пан запитує:
- Ти чого там везеш?
А мужик, не будь дурень, побери та й скажи:
- Яйця везу, з яких можна таких лошат висидіти, яких ще ні у кого не було.
Пан просить показати їх йому. Мужик показав. Пан із цих яєць вибрав одне ліпше й запитує:
- Почім таке яйце? Мужик відповідає:
- Триста рублів!
Витягає пан гаманець і відраховує три сотні. Мужик поїхав далі, потім обертається й говорить:
- Яйце поклади у горщик, сам сядь на нього й не злазь доти, поки не висидиш. Коли хто чого запитувати буде, то відповідай тільки одне слово: « Тпру - У!»
На тому вони й розсталися, поїхали кожний своєю дорогою. Пан додому приїхав і негайно сів лошати висиживать. Бариня запитує, чому він так довго сидить, а пан знай буркоче: « Тпру - У!» Розлютилася бариня на таку дурну відповідь, але, добре знаючи свого муженька, розв'язала
Дати йому спокій — нехай, мол, сидить — і веліла подавати йому їду й питво й більше не говорила ні слівця.
Пан сидів, сидів на огірку чи то три, чи то чотири тижні, так так нічогісінько й не висидів. Зовсім він зачах сидючи й під кінець не витримав — набридло йому сидіти над горщиком. Схопив він його, побіг у ліс і у серцях закинув горщик з огірком у купу труску. А отут, звідки не візьмися, заєць — вискочив з купи, хвостик задер — верб ліс! Пан кричить йому навздогін:
- Жеребчик, жеребчик!
А заєць почув шум і ще швидше дряпати, поки не зник у лісі.
Іде пан додому, пригорюнился. По дорозі знову зустрічає того мужика, у якого купив огірок за триста рублів. Пан скаржиться мужикові, розповідає, мов, ось-ось уже було висидів небачене лошати, так сам, дурило, викинув його.
Мужик дослухав до кінця й відповідає:
- Так завжди виходить у дурнів, які лошати й те висидіти не можуть.