Ішли якось ведмідь із вовком повз синичкиного гнізда. Вовк показав ведмедеві на нього й говорить:
- Е геть, який у синиці палац!
А ведмідь відповідає:
- Так який же це палац, так, халупа якась!
Почува це синиця, пристрасть як образилася й скликала всіх, хто літати вміє, війну звірам оголосити. Вовк із ведмедем погодилися: де ж птахам проти звірів вистояти!
Ось приходить ведмідь до звірів і говорить, щоб назавтра готувалися до бою. Вибрали ватажком лисові й умовилися, що коли вона оближе свою спину, тоді всім бігти.
Підслухала це сова й передала птахам. На інший день зійшлися звірі й птаха боротися. А шершень побери та й вкуси лисові у спину. Скорчилася лисиця від болю й облизала хворе місце. Побачили це звірі й давай бог ноги: так адже домовилися.
Так птаха звірів і здолали. А ведмедеві довелося при всіх птахах у синички вибачення просити.