У батька було три сини: два розумні, третій, молодший, — дурень. Повз батьківський хутір широка ріка протікала, і сини по черзі повинні були людей через ріку перевозити. Одного разу підходить уводити, увести до ладу старшому братові незнайома людина й говорить:
- Перевези мене через ріку!
Добре. На іншому березі людей запитує:
- Що побажаєш за свою роботу: четверик золота або три чарівні речі?
Побажав старший брат золото.
- Так, так! - дав йому людей золота, а сам зник. На іншу ніч із середнім братом те ж саме приключилося.
На третю ніч бути перевізником дурневі. Підходить уводити, увести до ладу ньому той сама людина:
- Перевези мене!
Добре. На іншому березі людей запитує:
- Ну, Дурень, що побажаєш — четверик золота або три чарівні речі?
- Екая нісенітниця! Поберу-но краще чарівні речі.
- Бач який, а мабуть, ти поумнее будеш, чому ті двоє. Ось кінський волос. Коли тобі коли знадобиться конем стати, суни кінчик волосся у рота і скажи: «Прагну бути конем і ніким іншим!» — відразу у коня обернешся; а назад людиною стати можна так: суни волосся у рота і проговори: «Прагну бути людиною й ніким іншим!» А ще ось голубине перо. Якщо треба буде голубом стати, суни перо голубине у рота і скажи: «Прагну голубом бути й ніким іншим!» Відразу у голуба обернешся; назад людиною стати можна так: суни перо голубине у рота і скажи: «Прагну бути людиною й ніким іншим!» Тепер побери риб'ячу лусочку. Коли знадобиться стати рибою, поклади лусочку у рота і скажи: «Прагну бути рибою й ніким іншим!» Відразу у рибу перетворишся; назад людиною стати можна так: побери лусочку у рота і скажи: «Прагну бути людиною й ніким іншим!»
Сказавши це, невідомий як у воду канув. А Дурень негайно рибою обернувся, ріку переплив і відправився бродити по білу світу. Іде, іде — попадається йому ліс дрімучий, такий, що й не помишляй крізь нього пройти. Так Дурень не боляче засмучується — обернувся голубом і полетів над лісом, поки поле не побачив. Ось поле так поле: ні кінця, ні краю не мабуть. Отут став Дурень конем і раз-два! проскакав поле й бачить — за ним палац королівський. Що далі робити? Слугою піти у палац? Добре — найнявся. Але ось незабаром відправляється король у гості до іншого короля й із собою дурня бере. У цього іншого короля дочка була собою гарна, що твоє сонце, бойка, що струмочок лісової. Екое диво! - побачив її дурень і місця собі не знаходить, до того вона йому полюбилася; так хто ж віддасть королевну за бідняка? Так і залишився ні із чим. Ось одного разу доходять до короля, у якого Дурень служив, дурні звістки: розоряє його землі ворог і королеві потрібне додому квапити. Король сполотнів як полотно й із усіх ніг додому припустився — рятувати, що вдасться. А другий король і говорить:
- Чого один побіжиш — мабуть знай, яке там прийде. Піду з тобою, підсоблю у лиху.
Примчалися додому: екое діється! - і не думай з таким ворогом змагатися. Що робити? Отут чужий король спохватився:
- Ось лихо! Був би мій великий меч під рукою, я б один усе військо окаянне у порошок стер. Так як меч добудеш — дорога довга. Але коли до ранку мені меч хто доправить, тому й дочки своєї не пошкодую.
Почув про це дурень і кинувся за мечем. Де конем, де голубом, де вода — там рибою, мчиться що є духу. Ще ледве піднатужився — і там. Ось вбігає він до королевне, задихався:
- Подавай великий меч батьків, назавтра до ранку йому потрібний!
- До ранку? - дивує королевна, — так адже не поспіти тобі на термін — далеко боляче.
- Та слухати не стану! Звідки тобі знати, як я його понесу? Конем поскакаю, голубом полечу, рибою попливу — ручаюся: ще до ночі поспію.
Не вірить вона йому: як це людей може конем, голубом, рибою мчатися?
- Ну, тоді дивися! Ніколи мені, так що з упрямицей поробиш! - викликнув дурень і обернувся конем. А кінь просить: — Дівиця мила, вирви у мене із гриви три волосинки й схорони ліпше!
Вона й вирвала. Глядь — кінь у дурня перетворився, дурень — у голуба. Голуб просить: — Дівиця мила, вирви з мого крила три перинки й спрягти!
Вона й вирвала. Глядь — голуб у дурня перетворився, дурень — у рибу. Риба просить: — Дівиця мила, зскреби у мене із хвоста три лусочки й спрягти!
Вона зскребла. Отут дурень знову обернувся людиною й прагне з мечем у шлях відправлятися, а вона не пускає, говорить: — Хто на такі чудеса гаразд, той, мабуть, не із простих; давно бажаю собі такого у чоловіки — нарешті зустріла.
- Добре! - відповідає дурень, — і я давно такої нареченої-красуні домагаюся.
Домовилися нашвидку про весілля й тоді розсталися. Раз-Два! Дурень конем поля проскакав, голубом лісу перелетів, рибою ріки переплив, і ще стемніти не встигнуло, а великий меч вуж у палаці. Але у той час удома був один кухар, усі інші пішли рубежі опікувати. А кухар цей — хитрун, іншого такого не знайдеш — давай прикидатися: — Меч-Те ти приніс, так хто отаку вагу підніме? Мені з моїми силоньками, мабуть, і піхов не підняти.
- Як знати, спробуй! - посміюється дурень. А кухар, окаянний, меч побрав та й відрубав дурневі голову, у кущі відтягнув і бігцем до короля, небилицю розповідає: мов, він меч приніс! Чужий король радіє: — Спритний ти, однак, бути тобі моїм зятем! - і негайно прийнявся орудувати мечем. Раз-Два! Ворог перебитий, тільки мокре місце залишилося. Радості кінця не було. На інший же день забирає чужий король кухаря, зятя свого улюбленого, і додому відправляється.
А дурень лежить мертвий у кущах. Отут трапилося проходити тій самій людині, яка тоді через ріку переправлявся. Побачив він дурачка вбитого. Негайно послав він ворона за живою водою, і, глядь, знову дурень ожив. А людей давай сварити дурня й пальцем йому загрожує: — Дурень ти, Дурень! Навіщо дав кухареві меч? Квапся-но тепер і конем, і голубом, і рибою до нареченої своєї нареченої, не те сьогодні ввечері ще обвінчають із нею шахрая-кухаря замість тебе!
Отут тільки дурень зміркував, як опростоволосился, і помчався переляканий. Раз-Два! Ось він і у палаці у тестя. Заходить — колом радість, усі виряджені — одна наречена смутна, не бачить, що наречений увійшов. Дурень рукою махнув, вона помітила й кинулася до нього.
Розповів дурень, як усе було. Батько слухає, вухам не вірить, хоч і бачить, що кухар відразу сполотнів. Нарешті наречена й говорить кухареві: — Коли ти наречений — обернися конем, голубом, рибою!
Ну й потіха! Усі гості чекають, ока повитаращили, що далі буде. А кухар чоло наморщило, скиглить: — Кому ж таке під силу? Тільки поизмиваться треба мною прагнеш.
- Ан є кому! Цій людині під силу, який на плутню не гаразд, — перебила його наречена. Отут Дурень і обернувся конем; королевна-наречена приклала до гриви вирвані три волоски, вони й приросли, як там і були. Дурень обернувся голубом; наречена приклала до крил вирване пір'я, вони приросли. Обернувся Дурень рибою; наречена приклала до хвоста відскоблені лусочки, вони й приросли теж.
Усе відразу побачили, що кухар-те ошуканець, і відразу стратили його, а дурня обвінчали з королевной.