Одному овинщику ніяк не вдавалося просушити хліб у клуні. Ось одного разу знову зібралися молотники: садиво сире — молотити не можна, виходить, знову по будинках розходитися. А маєтком тоді правила бариня, пан умер. Велить вона покликати до себе овинщика й запитує його що ні на є строго, чому він хліб висушити не може. Овинщик відповідає:
- Що я можу поробити, бариня, — вогонь-те боляче вуж старий у нас! Зовсім більше не сушить.
- Ось воно що! А де ж нам побрати інший, ліпше?
- Де побрати? Є отут, у корчмаря, новий, міцний вогонь, так він адже мужик хитрий, без трьох пур пшениці не віддасть.
- Стало бути, треба дати! - відповіла бариня й веліла відміряти із кліті овинщику три пури пшениці.
З того дня сушіння пішло у клуні така, що тільки тримайся. Та і як отут не сушитися — адже за три пури пшениці можна піддати жару міцніше, чому без трьох пур.