Жили якось по сусідству два брати. Один багатий, інший бідний. Ось заходить увечері до багатого сивий дідок і проситься на нічліг. Багатий говорить:
- Так бач ти, нікуди мені тебе покласти. Ступай до сусіда.
Приходить дідок до бідняка й проситься переночувати.
- Так зроби милість, — відповідає бідняк. - Вибачай, откушай з нами що бог дав.
Поїв дідок і влігся, а ранком, зібравшись іти, подякував і сказав:
- Що почнеш робити з ранку, те й будеш увесь день робити.
У бідняка на верстаті з вечора була домотканина готова. Піднявся він ледве світло й стало її знімати. Ось диво — немає їй ні кінця, ні краю. До обіду мужик працював, упарився навіть. Кімната вже полнехонька, а сукну краю немає. Поїхав увечері мужик у місто й продав сукно за більші гроші. Послав бідняк сина до сусіда за міркою — гроші міряти. Багатій сам її приніс і став випитувати у брата, із чого це він так розбагатів. Брат побери й розкажи, що з ним приключилося. Кинувся багатій додому немов очманілий, так цілий день варив і жарив.
До вечора багатій прийняв дідка як дорогого гостя й усе нагадував, щоб той спати лягав. Ранком багатій до
Ждаться не може, коли ж убогий піде. Нарешті той і говорить:
- Що почнеш робити з ранку, те весь день робити будеш.
Багатій і спасибі не сказав, кинувся із дружиною у кліть, підняли кришку скрині із грішми й тільки прагли гроші вважати, — раптом у багатія спина зачесалася. Підійшов він до дверного косяка й почухався об нього.
Тільки подумав, що вистачить чесатися, так де там — ніяк від косяка не відірватися. Та кричав, і смикався, бідолаха, так ніщо не допомогло. Так і довелося багатієві цілий день про косяк чесатися.