Їхав подорожанин узимку через ліс і заблудився. Проплутал до самого вечора, а отут заметіль почалася.
Довго ще він їхав, поки добрався до якогось будинку. Зайшов, проситься на нічліг. А хазяї тільки тоді дозволили йому залишитися, коли він пообіцяв розповідати всю ніч казки. Втомлений подорожанин малість обігрівся, а всі домочадці сіли довкола нього слухати.
- Тільки угода такий, — почав він, — нікому мене не перебивати, питань не задавати, поки не скінчу розповідати. Як тільки хто переб'є, так казкам кінець — іду спати.
Усе погодилися, і подорожанин почав розповідати:
- Ішов я раз лісом, дрімучим лісом. Так, ішов я, виходить, через густий-прегустий ліс. Отут раптом летить ворона. Так, летить, виходить, ворона, чорна ворона. Ось летить ворона, летить, не спускається, а так — усе летить і летить, то вище, те нижче, і усе летить, летить ця чорна ворона, не спускається...
- Ну, а іншого-те нічого не буде? - запитав його хтось.
- Раз ви мені заважаєте, тоді, як умовилися, казці моєї кінець, — відповів подорожанин, улігся на теплу лежанку й проспав спокійно до ранку.