Говорить якось мороз зайцеві:
- Я тебе миттю у бурульку можу перетворити!
- А ось і не зможеш! - відповідає заєць.
- А я говорю - смогу!
- А я говорю - не зможеш!
Так вони сперечалися, сперечалися, ледве не побилися. Отут морозу прийшла на розум гарна думка.
- Давай, - говорить він зайцеві, - про заставу битися!
- Давай, - погодився заєць.
Почав мороз зайця морозити. А заєць катається по снігові й кричить:
- Панові тепло, панові пекуче!
"Ах, будь ти негарний! До чого ж міцний заєць!" - думає мороз і що
Є сечі лютує. Холоду такого напустив, що у зайця ока на чоло полізли.
Але тримається косою й кричить:
- Панові тепло, панові пекуче!
Утомився мороз, а заєць усе по снігові катається й замерзати не думає.
- Хіба тебе заморозиш! - сказав мороз і відступився від зайця.
З тієї пори заєць узимку не мерзне, тільки ось очі так і залишилися у нього випнутими.