Пішов мужик на опушку сіно косити. А на узліссі жив вовк; він підстеріг мужика й задумав
Коси у мужика у руках. Розв'язав вовк налякати мужика, забіг подалі у ліс і завив. Чує мужик виття, так тільки посміхається.
Повернувся вовк і підглядає за мужиком. А мужик зупинився й говорить:
- Мабуть-но сюди, друже, закуримо.
Побачив вовк, що коса лежить на землі, і підійшов. А мужик помітив, що ока у вовка горять і вовна на спині сторчма встала: виходить, звір сердитий. Побрав мужик кресало, підніс його до самої морди вовка й висік вогонь. Потрапили іскри вовкові у очі, злякався вовк, завив і втік у ліс. З тієї пори у вовків ночами ока світяться.