Зустріли одного разу у лісі кашель із лихоманкою. Розговорилися.
- Ти куди, сусідка, зібралася? - запитує кашель.
- Так сюди ось неподалік, на хутір Межмали, до хазяїна, — відповідає лихоманка.
- А як ти до нього доберешся?
- Дуже просто. Хазяїн піде у лазню, після лазні йому пити захочеться. А я загодя у ківш заберуся. Він нап'ється й проковтне мене... Ну а ти куди?
- А я на село до хозяйкиним дітям. Мені там работенки стане.
- А ти як до них доберешся?
- Як господарка з дітьми у лазню піде, я заберуся у лазневий віник. Стане вона дітей парити, так сама мене у них і вжене.
Розпрощалися кашель із лихоманкою й домовилися через рік відразу у лісі зустрітися й розповісти один одному про те, як рік прожили.
А розмова їх тайкома підслухала мисливець. Думає він, кому допомогти? Розв'язав урятувати хазяїна, тому що лихоманка зліше кашлю. У суботній вечір відправився мисливець у Межмали.
- Де хазяїн? - запитує. Відповідають йому:
- У лазні.
Чекав, чекав мисливець, нарешті хазяїн повернувся з лазні й просить води напитися. Тільки він за ківш — мисливець у нього ківш відібрав, воду вилив у міхур, а міхур перев'язав. Та говорить:
- У міхурі лихоманка. Підв'яжи-но ти міхур під дах, на дим.
Як затремтить лихоманка у міхурі, як затрясеться! Увесь рік тряслася. Коли рік минув, велів мисливець хазяїнові випустити лихоманку з міхура, а сам у ліс поспішив. Там уже кашель чекає. Бачить мисливець — лихоманка на милицях ледве тягнеться.
- Що це ти так знесиліла? - запитує кашель. Повідала йому лихоманка своє лихо. А кашель їй весело
У відповідь:
- Бач, який я біленький так чистенький: мене на тижні по два рази у лазню водили, і мили, і парили.
Поговорили, поговорили, та й відправилися обоє у інші краї.