Якось жаркою, літньою порою, у самий полудень, три дівиці купалися у море. Одна запитує:
- Яка з нас першої вийде заміж? Друга відповідає:
- Першої вийде заміж найкрасивіша!
А третя дівиця промовчала. Незабаром вийшла вона з води й прагла одягтися. Тільки було потягнулася за своєю білою сорочкою, як здригнулася: на сорочці лежав вуж.
- Уж, вуж, - просить дівиця, - сповзи із сорочки.
- Обручися із мною, - відповідає вуж, - тоді піду!
- Тому не обручитися? - сміється дівиця. - Тільки сповзи із сорочки!
- Е, ні, - не погоджується вуж, - дай мені своє колечко.
Зняла дівиця колечко й віддала його вужу. У ту ж мить зникла вуж з кільцем у морській безодні.
Гірко плакала дорогою третя дівиця, а подруги її утішали:
- Що вужі у наречених розуміють?
Але через три тижні з'явився вуж за своєю нареченою. Вийшов він з моря з більшою пошаною: сам сидів у золотій кареті, на голові - золота корона. Упряж алмазами блискає. За каретою придворні йдуть, на кокле відіграють. Побачила це дівиця, побігла до батьків:
- Батько, матінка, що ж мені робити? Уже за мною приїхав! Злякалися батьки, не знають, що робити, що вуджу говорити. Але отут якась бабуся їх надоумила:
- Що вужі у наречених розуміють? Віддайте йому гуску - обрадується й піде геть. Віддали батьки гуску замість дочки. Зрадів вуж, побрав гуску й виїхав. Їде він, а на узбіччі синиця співає:
- Ужок-Чоловік гусочку везе! Зміркував отут вуж, що обдурили його.
Через три тижні знову їде вуж за нареченою. Цього разу він не у дусі й сердито вимагає, щоб віддали йому наречену. Але отут та ж бабуся, що й минулого разу, рада дала:
- Що вужі у наречених розуміють? Віддайте йому козу, обрадується й піде геть.
Віддали батьки вужу козу замість дочки. Зрадів вуж, побрав козу й виїхав. Їде він, а на узбіччі синиця співає:
- Ужок-Чоловік кізку везе! Зміркував отут вуж, що знову обдурили його.
Через три тижні втретє їде вуж за нареченою. Але цього разу він грізніше хмари, кричить, щоб не змели більше над ним насміхатися, не те не минути лиха їм.
Робити нема чого, довелося віддати вужу дочку. Зрадів вуж, посадив наречену у карету й виїхав. А на узбіччі синиця співає:
- Ужок-Чоловік невісточку везе! Увесь довгий хід разом з нареченою зникло у морській безодні. Через рік мати нареченої прийшла до моря й запитує:
- Донечка, мила, розкажи мені, повідай, як живеться тобі? Вийшла з моря жаба й відповідає:
- Щаслива твоя дочка. Живе вона у багатому палаці й синка малого няньчить!
Обрадувалася мати, почувши такі звістки, і додому пішла.
На інший рік мати нареченої знову прийшла до моря й запитує:
- Донечка, мила, розкажи мені, повідай, як живеться тобі? Вийшов з моря рак і відповідає:
- Щаслива твоя дочка. Живе вона у багатому палаці й дочку малу няньчить! На третій рік знову прийшла мати нареченої до моря й запитує:
- Донечка, мила, розкажи мені, повідай, як живеться тобі?
Почув це, наречена вужа обійняла свого чоловіка й просить, щоб відпустив він її з дитинками до матінки погостювати. Дуже не хотілося вужу її відпускати, але наостанку дозволив він їй погостювати у матері три тижні. Побрала наречена вужа сина й дочку на руки й відправилася до своєї матері у гості. Дві жаби карету тягли, а щука за кучері була. Зустріла мати дочку, обійняла, а на внучат нарадуватися не може.
Погостювала наречена вужа три тижні у матінки й до вужа у море повернулася.