Один овинщик пішов у гай віники у'язати й зустрів ставного пана з довгим носом. Був це сам чорт. А овинщику що? - яке йому справа до чужинця — розмови, чи що, з ним розмовляти або зупинятися? Однак чорт не витерпів і заговорив першим, просить овинщика своє ім'я назвати.
- Ім'я моє? Мене кличуть Сам.
- Ах, Сам! Сам! Так, так, значить. А що ти будеш робити у цьому гаї?
- Що буду робити? Запитує, як мале дитя, — віники треба у'язати. Сам поміркуй, на таку більшу садибу скільки віників треба, поки усе змолотять.
- Так, так — треба, треба! А якби ти дав мені два фунти нюхального тютюну, ось би я тобі віників-те нав'язав!
- Два фунти! Це дрібниці, що ж, можна й по руках! Дожидай мене отут, зараз принесу.
Приходить овинщик додому, а віники вже там, повне гумно. Ось приносить він чортові тютюн, чорт набиває у свій довгий ніс два фунти за один понюх і навіть не пчихне жодного разу. Ось так-те було.
На інший день іти овинщику у гай граблі майструвати. Знову зустрічає риса.
- Агов, Сам, ти що будеш робити у цьому гаї?
- Що робити буду? Грабель треба наробити; на таку більшу садибу скільки грабель треба, поки усе змолотять.
- Так, так — треба, треба! А не міг би ти дати мені ще два фунти тютюну? Я тобі грабель нароблю.
- Два фунти! Це дрібниці. Дожидай мене отут, зараз принесу.
Приходить овинщик додому, а граблі вже на місці, повне гумно. Ось приносить він чортові тютюн, чорт забиває у свій довгий ніс два фунти за один понюх і навіть не пчихне жодного разу.
На третій день іти овинщику у гай ціпа майструвати. Знову зустрів чорта.
- Агов, Сам, ти що будеш робити у гаї?
- Що буду робити? Ціпа треба наробити; на таку садибу більшу скільки ціпів треба, поки обмолотять.
- Так, так — треба, треба! А не чи можеш дати мені ще два фунти тютюну? Я б тобі ціпів наробив.
- Два фунти! Це дрібниці. Дожидай отут, зараз принесу.
Приходить овинщик додому, ціпа вже на місці, повне гумно. Ось приносить він чортові тютюн, чорт забиває у свій довгий ніс два фунти за один понюх і навіть не пчихне жодного разу.
Начебто б на цьому й усі, так не отут-те було! Чорт тютюн-те одержав, а на наступний тиждень із самого ранку знову приходить до овинщику: нехай, мов, той дасть йому ще два фунти!
Отут овинщик і задумався: «Ну й влип же я! Як відскіпатися від отакого шельми?» Однак у той сама мить прийшла йому у голову гарна мислишка.
- Послухай, чорт, чого ти будеш брати щораз на понюх? Краще віддам тобі відразу всю табакерку, отоді вуж нанюхаєшся. Так тільки у мене не весь тютюн змолотий, посидь отут у клуні, почекай, поки я на гумне намелю.
- Давай допоможу тобі молоти!
- Ні, ні, немає — не ходи! Коли тютюн мелють, доводиться дуже здорово чхати, і хто незвичний, може зовсім зачихаться, що тоді робити?
Чорт подумав: «Добре, нехай буде по-твоєму!»
А овинщик пішов на гумно й став у товсту дубову колоду з торця клин забивати, так щоб тріщина вийшла. Чорт зачув стукіт сокири, думає: «Щастя моє, що не пішов з ним, ек він здорово чхає-те!»
Насипав овинщик у тріщину тютюн і кличе риса.
- Іди тепер, іди понюхай, не чи крупно змолов. Приходить чорт:
- Це і є твоя табакерка?
- Ну так, нюхай, валяй!
Чорт сунув свій довгий ніс у тріщину й нюхає; отут овинщик ударив але клину, клин із тріщини вискочив, і залишився чортовий ніс у колоді. Кинувся він бігти як очманілий разом з колодою, репетує благим матом.
Чортові працівники, почувши таке виття, запитують:
- Хто тобі ніс защемив?
- Сам, Сам!
- Дивися-но, сам навмисно прищемив собі ніс і ще репетує! - дивують працівники й у вус собі не дують.
Ось трапилося на інший рік овинщику поїхати разом з подпаском за сіном і, як на зло, треба ж було їм зустріти по шляху торішнього чорта. Як отут бути? Чорт відразу дорогу коня загородив: тепер-те він вуж відплатить за свій ніс! А овинщик не розгубився — схопив підпаска за ноги, задер їх догори й кричить у всю глотку:
- Підійди тільки ближче, підійди, я тобі цими кліщами й залишок носа відріжу, тоді зовсім тютюну не знадобиться.
Чорт, почувши такі страсті, стрімголов пустився навтьоки; миттю й слід його простиг.