Був у однієї бобилки син дивної сили, і нізащо він панові не праг служити. Раз пан наказує йому, щоб з ранку з'явився у клуню хліб молотити. А синок замість того давай голову ламати, як панові досадити. Пішов він у ліс, наглядів саму рослу ялину, вивернув її й приніс додому. З комля витесав било, зі стовбура — цеповище. Зберігалася у матері коров'яча шкіра — із цілої шкіри змайстрував один мужик.
Пішов синок ранком з отаким здоровенним ціпом до молотників. Снопи вже на току розстелені. Говорить хлопець молотникам, щоб ішли у клуню відпочивати, вистачить, мол, напрацювалися, а далі він і один попорається.
Тільки ті не пішли спати, захотілося їм подивитися, як хлопець один молотити буде. А той як змахнув своїм ціпом, так навіть крокви розніс. Злякалися молотники, розбіглися хто куди, а хлопець так молотить, так молотить, що й зерно й солома із землею змішалися.
Побіг староста панові скаржитися. Прийшов пан на струм, побачив вивернені крокви й загублений хліб, наказав бобилкину синові на іншу ніч піти овес сторожити, а то його щоночі якась корова труїть.
Добре. Побрав увечері хлопець мотузку, пішов овес сторожити. Ось приковилял ведмідь і давай овес є. Згріб його бобилкин син за зашийок, скинув на спину, притяг до панського коров'ячого загону й вштовхнув до корів.
Ранком пішли дівки у загін корів доїти, а усе корови задерті, ведмідь у загоні расхаживает.
Прибіг пан, подивився, наказав привести хлопця й заволав:
- Так як ти посмів ведмедя до корів пустити?
Бобилкин син відповідати не прагне, сам на пана кричить, чому той не сказав, що корова ця комола, — вуж до того він змучився, на спині її волочачи.
Тепер пан тільки про одне й думає, як би цього хлопця зі світла зжити. Наказав він насипати повний мішок полови й послав хлопця на млин, де чорти жили.
Прийшов бобилкин син на млин і давай молоти, так як тільки побачив, що у мішку полова, прийнявся лупити чертенят, що біля нього звивалися, поки ті замість полови не набрали йому повний мішок пшениці.
Змолов хлопець зерно, праг уже додому йти, як раптом накинулася на нього ціла зграя чортів і давай душити.
Так хлопець як струснувся, схопив одного чортеняти за хвіст, сунув під мишку й пішов своєю дорогою.
Приходить до пана, показує йому чортеняти й говорить, щоб він забирав злодія, який пшеницю украв, а у мішок замість неї полови насипав.
Злякався пан, біжить на другий поверх, а бобилкин син за ним слідом і кричить: — Пан, так забери ж ти злодія!
Поліз пан з переляку у вікно, так зірвався й убився. Відпустив бобилкин син чортеняти, а той сцапал пана й потягнув у пекло.