Жила у одному селищі дівчинка, яка не любила ходити ніжками. Кликали цю ледачу дівчинку Бручолина. Та була у неї бабуся, старенька, сива. Ось одного разу пішла бабуся із внучкою на лучку квіти збирати. Нарвали вони великий букет ромашок і кульбаб і не поспішаючи відправилися додому. Але дуже скоро Бручолине набридло йти самої, вона зупинилася й запхикала:
- Прагну на ручки, прагну на ручки! Стала їй бабуся вимовляти:
- Та не соромно тобі! Адже ти вже зовсім більша! Не поберу тебе на руки! - повернулася й пішла. Села Бручолина на землю й заплакала: Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла... Прибіг зайчик:
- Сідай, я тебе віднесу.
Сіла Бручолина зайцеві на спину, і косою поскакав по стежці. Але ж зайці - народ полохливий. Ось і наш зайчишка при кожному шереху поспішав сховатися у лісочок. Лежить за пеньком; не шелохнется, тільки вусики ледве помітно подрагивают. Утомилася Бручолина чекати, поки у трусишки страх пройде. Коштує вона у пенька й кличе: Хто мене віднесе додому? Бабуся-Моя пішла, Заєць усього боїться... Отут підповзла до неї равлик:
- Я тебе віднесу. Улазь на дах мого будиночка. Будиночок хоч і маленький, але міцний; улазь, не бійся.
Бручолина піднялася на дах будиночка, і равлик рушив у шлях. Пригрівало сонечко, і дівчинка не помітила, як заснула. Прокинулася вона через годину, а може, і через два, дивиться - а равлик ще від одного куща до іншого не доповзла. Нічого не поробиш, довелося Бручолине розпрощатися й з равликом. Притулилася Бручолина до дерева, коштує пригорюнившись, ось-ось розплачеться. Дуже їй себе стало шкода. Вона й насправді заплакала: Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла, Заєць усього боїться, Равлик ледве повзе... Підбігла кізка:
- Сідай, я тебе віднесу.
Села Бручолина до неї на спину, і коза поскакала вперед.
Ой, зараз упаду! - злякалася Бручолина. Та тільки вона про цей
Подумала, як і справді звалилася на землю.
Устала вона, отряхнулася, дивиться - а кізки й сліду нема. Отут уже Бручолина не на жарт злякалася. Закричала вона що було сили: Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла, Заєць усього боїться, Равлик ледве повзе, Коза втекла... Підскакала до неї конячка:
- Я тебе віднесу.
Конячка опустилася на коліна, почекала, поки Бручолина піднялася до неї на спину. Потім піднялася й поскакала.
Бручолина обома руками вчепилася за кінську холку, але Усе-таки не стрималася й упала прямо у траву. Лежить у траві й гірко плаче: Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла, Заєць усього боїться, Равлик ледве повзе, Коза втекла, Конячка скакає щодуху... Прилетів голуб:
- Я тебе віднесу. Тільки міцніше тримайся за шию. - Та злетів у небо. Він піднявся так високо, що у Бручолини голова запаморочилася.
- Милий голуб, скоріше спусти мене на землю! - попросила дівчинка. Унизу тоненькою світлою смужкою тяглася річечка. Голуб покружив над водою й плавно опустився на піщаний берег.
- Вибачай, дівчинка, мене будинку дитинки чекають, - сказав він. Змахнув крабоми й полетів далі.
Знову Бручолина одна. Дивиться - повз човен пливе. Підбігла вона до води й тихенько так запитує: Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла, Заєць усього боїться, Равлик ледве повзе, Коза втекла, Конячка скакає щодуху, Голуб літає занадто високо... Пристав човен до берега:
- Сідай, я тебе відвезу.
Села Бручолина у човен, і вони поплили. Але човен був старий, рассохшаяся. Скоро вона почала протікати. Бедняжка Бручолина промочила ноги й плаття. Вода у човні усе прибувала й прибувала. Щастя ще, що беріг був близько. Тільки Бручолина встигнула вискочити на берег, як човен захлинувся й потонула. Коштує Бручолина у Річки й плаче ридма:
Хто мене віднесе додому?
Бабуся моя пішла, Заєць усього боїться, Равлик ледве повзе, Коза втекла, Конячка скакає щодуху, Голуб літає занадто високо, Човен потонув...
Повз пролітала бджола.
- Ж-Ж-Ж! Спробуй краще йти ніжками, - порадила вона Бручолине. Та полетіла.
Ніхто більше не праг допомогти ледачій дівчинці. Довелося їй самої добиратися до будинку. Спочатку вона йшла повільно, потім усе швидше й швидше. Коли вона вбігла у будинок, бабуся вже накривала на стіл. Нічого не сказала вона внучці. Стояла й, посміхаючись, дивилася, як Бручолина з апетитом їсть.