Одна дівчина, по імені Сольвейг, працювала на хуторі Миклабайяр у пастора Одда сина Гисли. чи Давно пастор Одд овдовів або недавно втратив дружину — про це нічого не говориться, але тільки Сольвейг закохалася у нього й прагла, щоб він на ній одружився. Пастор же навідріз відмовився. Від нещасної любові дівчина ушкодилася у розумі й намагалася накласти на себе руки. Щоб запобігти лиху, ночами з нею спала одна жінка, яку кликали Гудлауг дочка Бьерна. Удень же за Сольвейг стежили всі домочадці.
Одного разу присмерком Сольвейг утекла на сінник, що стояв на вигоні. У пастора був працівник по імені Торстейдн, сміливий і розторопний хлопець. Він помітив, як Сольвейг вибігла з будинку, і кинувся за нею. Однак вона виявилася проворнішей його й, коли він добіг до сінника, уже встигнула перерізувати собі горло. Говорять, начебто Торстейдн, побачивши, як кров хльостає у неї з горла, сказав:
- Ну, догодила до диявола у лабети! Сольвейг нічого не відповіла на це, але з її останніх слів Торстейдн розібрав, що вона просить передати пасторові, щоб він поховав її у освяченій землі. Зрештою вона минула кров'ю й умерла. Торстейдн розповів будинку про те, що трапилося, і передав пасторові прохання Сольвейг. Пастор попросив дозволи у єпископа, але той йому відмовив — адже Сольвейг покінчила із собою. Поки йшли переговори, тіло Сольвейг лежало на горищі, а коли пастор одержав відмову, вона приснилася йому.
- Якщо ти не поховаєш мене у освяченій землі, те й тобі у ній не лежати, — сказала вона сердито й зникла.
Сольвейг поховали за межами цвинтаря без усякого відспівування. А незабаром виявилося, що вона переслідує пастора Одда, куди б він не поїхав, у чи свій приписний прихід у Сабофрунастадир або по якій іншій потребі. Слух про це облетів усю округу, і людям доводилося проводжати пастора, якщо він пізно вертався додому.
Одного разу пастор відправився кудись по справах. День був уже на результаті, а він усе не вертався. Домашні, однак, не хвилювалися, знаючи, що пастора неодмінно проводять, якщо він затримається допізна. Увечері мешканці пасторського будинку почули, що хтось відчинив зовнішні двері, і, хоча це їм здалося підозрілим, з кімнати ніхто з них не вийшов. Що ввійшов став швидко підніматися на горище, але люди не встигнули привітати прибульця, як той скотився назад, начебто його стягли за ногу або за полу одягу. Та відразу пролунав здавлений лемент. Коли люди вийшли з будинку, вони побачили у сараю кінь пастора; його хлист і рукавиці були засунуті під сідло. Домашні стривожилися, вони зрозуміли, що пастор повернувся додому, однак його ніде не було видне. Стали шукати, розпитували на всіх хуторах, де він міг зупинятися, і довідалися, що пастора проводили до огорожі вигону, а там він відпустив провідника й сказав, що далі поїде один. Люди спорядилися на розшуки, вони шукали пастора кілька днів, але так і не знайшли. Потім пошуки припинилися. Багато уважали, що це Сольвейг виконала свою погрозу: адже вона не прагла, щоб пастор спочивав у освяченій землі. Скоріше всього, вона затягла його до себе у могилу, але там його не шукали.
Тоді Торстейдн розв'язав шукати пастора поодинці. Йому неодмінно хотілося дізнатися, що сталося з хазяїном. Постіль Торстейдна перебувала у кімнаті на горищі напроти постелі Гудлауг, тієї самої жінки, що колись спала разом із Сольвейг. Гудлауг була жінка розумна й мала даром ясновидіння. Одного разу Торстейдн побрав одяг пастора й деякі його речі й поклав собі під голову, щоб йому приснився віщий сон, а Гудлауг він попросив уночі не спати й подивитися, що буде відбуватися, і розбудити його, якщо він почне у сні турбуватися. Вони залишили горіти свічу й лягли. Гудлауг попередила Торстейдна, щоб до напівночі він у жодному разі не засипав, але сон Усе-таки зморив його.
Тільки Торстейдн заснув, як на горищі з'явилася Сольвейг, у руці у неї щось блиснуло, але що саме, Гудлауг розглянути не встигнула. Сольвейг пройшла через усе горище, піднялася на приступку перед постіллю Торстейдна й схилилася над ним. Гудлауг здалося, що вона прагне перерізувати йому горло. Торстейдн почав метатися й вертіти головою. Гудлауг підхопилася, щоб розбудити його. Сольвейг відступила, не у силах витримати її погляду, і зникла. На шиї у Торстейдна Гудлауг побачила червону смужку. Він розповів, що Сольвейг у сні попередила його, щоб він кинув дошукуватися, куди подівся пастор Одд, — однаково, мол, він ніколи цього не довідається. Вона вперлася йому у груди й прагла перерізувати тесаком горло, але він прокинувся, не встигнувши відчути болі. З тієї ночі Торстейдн більше не намагався довідатися, що сталося з пастором Оддом.
Після цього випадку Сольвейг перестала бути на хутір. Тільки пастор Гисли, син пастора Одда, розповідав, що у його першу шлюбну ніч Сольвейг знову з'явилася й напала на нього з такою люттю, що він із труднощами від неї відбився, а він був людиною рідкої сили, так само як і його батько.
Та більше про Сольвейг нічого не відомо.