У одному індійському селі, недалеко від моря, жив селянин - дуже жадібний, теперішній скнара. Одного разу захотілося йому кокосових горіхів. Він побрав рупію й пішов на базар.

- Хазяїн, почім у тебе кокосові горіхи? - запитав він, зайшовши у першу крамницю.

- Чотири ани, (А н а - дрібна індійська монета.) - відповів крамар. - А ти випадково не знаєш, де б мені знайти кокосові

Давно це було. Жив у одному селі старий-селянин. Якось посіяв він на своєму полі ріпу, а поле його перебувало по сусідству з будинком поміщика. Одного разу ввечері поміщик випустив на поле селянина череда овець і свиней. Вівці поїли ніжні золені листки ріпи, а свині розрили

Жив колись одна людина, і була у нього донька-красуня. Багато юнаків прагли побрати її у дружин, але вона тільки качала головою й повторювала, що зовсім не збирається виходити заміж.

-Одумайся, - говорив їй батько, - подивися, багато наречених

Жив-Був у своїй норі близько річки шакал. Він часто ходив до ріки на водопій. А у річці тієї жив крокодил. Щодня він ховався у берега під кущами у надії, що який-небудь звір піде води випити й отут-те він його й піймає.

Прийшов якось шакал до ріки й бачить: у берега вода

Одного разу подорожанин по імені Кадирвелъ ішов з одного села у іншу. Пройшовши півдороги, він побачив гарний гайок. Посередині гайка росло пишн дерево, що широко розкинуло галузі, манго. Гілки й листи його так густо переплелися, що жоден промінь палючого сонця не проникав крізь цю живу завісу. Після довгого шляху Кадирвель утомився й, хоча у нього не було зайвого часу, не зміг стриматися,

Жила-Була баба. Пішла вона одного разу до горшечнику й купила чотири горщики. Повернулася додому, поставила горщики на полицю, а сама дістала із глечика борошно й прийнялася пекти коржа.

Здоров'я баба була слабкого, ходила згорбившись. Працювати їй було важке. Місить вона тісто й думає

Жив на світі купець. Були у нього два сини. Як тільки купець умер, молодший син став гуляти, веселитися, гроші батьківські без удержу витрачати. Старшому ж це не подобалося.

"Того й дивися всі, батьком нажите, по вітру пустить, - думав старший брат. - Йому що: ні дружини, ні дітей, перекотиполе, я ж людей

Жив у одному селі людей. Був він великий хитрун і ловкач. Та хоча не читати, не писати він не вмів, але легко обводив навколо пальця навіть найвідоміших грамотіїв і розумників. А за роботу він дав собі зарік ніколи не братися. Хитростями й різними витівками добував він собі деяка

За давніх часів жив цар. Було у нього три сини, один іншого краще: і хоробрі, і розумні, і розважливі. Коли цар зостарився, розв'язав він покинути своє царство й залишок днів прожити пустельником у святій обителі. Став цар думати, кого ж із синів посадити на престол. Думав, думав, так так не зміг вибрати: усі троє однаково гарні й гідні царського трону. Тоді

Жив у одному селі селянин із дружиною. Селянина кликали Тхунтхуния. Що ні день дружина говорила йому:

- Яке у тебе некрасиве ім'я! Нічогісінько воно не значить. Побери собі інше - гарне.

Чоловік усі отшучивался, але дружина йому не давала спокою. Дні йшли за днями,