Жив-Був у своїй норі близько річки шакал. Він часто ходив до ріки на водопій. А у річці тієї жив крокодил. Щодня він ховався у берега під кущами у надії, що який-небудь звір піде води випити й отут-те він його й піймає.
Прийшов якось шакал до ріки й бачить: у берега вода мутна так брудна. Увійшов шакал у річку подалі, щоб випити водиці чистіше, а крокодил хвать його за ногу! Злякався шакал, але потім набрався духу й став думати, як би йому свою лапу із крокодилячої пащі визволити. Та ось що він придумав: "Не буду я зовсім ворушити лапою, немов вона й але моя!"
Та сказав він крокодилові спокійним голосом: - Ах, приятель крокодил, у мене ноги у мулі загрузли, тону я! Допоможи мені, скоріше вистачай мене за ногу! Крокодил попався на цю вудку. "Який же я дурень! - подумав він. - Я прийняв коріння водоростей за шакалью лапу й сиджу собі так тримаю їх у зубах!" Відпустив він шакала й вцепився у корінь. Зрадів шакал і говорить:
- Велике тобі спасибі! - Та пішов, наспівуючи веселу пісеньку.
Коли крокодил зрозумів, що шакал обдурив його, він розлютувався від власної дурості.
А на інший день шакал знову з'явився па берег. Він був впевнений, що крокодил сидить - його чекає. Але щоб Усе-таки перевірити, не чи помиляється він, шакал голосно сказав:
- Ось коли вчора я пив воду, то бачив, як у воді плавають маленькі
Рибки й пускають міхури. А сьогодні щось вода гладка, без єдиного пухирця. Мабуть, не буду я пити воду!
Після цих слів крокодил як задихає - пішли по воді міхури. Зрозумів шакал, що це крокодил, і втік ладь. А на прощання він сказав крокодилові:
- Ах, пан крокодил! Якщо ви збиралися сьогодні мною пообідати, так помилилися - прийде вам попоститься!
Розладнався крокодил і довго ремствував на свою дурість. Шакал більше не пив води з річки, а став ходити ставок Крокодил же дуже гнівався па його - адже шакал двічі його одурачил. Та став він думати, як би йому піймати шакала.
"Близько річки росло велике мангове дерево. Шакал був великий аматор соковитих, спілих манго й часто "навідувався під це дерево покуштувати плодів. Довідався про це крокодил, зібрав у купу багато плодів манго, а сам зарився у них.
Прийшов шакал під дерево, але коли побачив величезну купу манго, його побрав сумнів. Він пустив у хід випробуваний засіб.
- Коли я минулого разу приходив сюди, - сказав він - манго саме стрибало з купи прямо мені у лабети. А сьогодні щось я цього не бачу. Дивно! Почув крокодил ці слова, вибрав трохи манго й кинув шакалові. Зрозумів шакал, що у купі хтось ховається, і запік:
У солодких плодах причаївся ошуканець, Дурний пропав, обережний урятується!
Проспівав і втік. Крокодил кинувся за ним, але наздогнати не смог. Пущі колишнього розсердився він на свою безглуздість і заприсягся, що позбавить шакала життя.
Пройшло кілька днів. Одного разу опівдні підкрався крокодил до шакальей порі, заліз у неї й сховався у надії схопити шакала, коли той повернеться додому.
Коли шакал підійшов до нори, він помітив на землі більші сліди. Уже не чи сховався крокодил у його норі? Спочатку він злякався, а потім підійшов ближче й лемент-пул:
- Норка моя норка! Що ж ти мовчиш, голосу не подаєш? Та додав:
- Раніше, бувало, підійду до будинку, а норка вуж зустрічає мене солодкою пісенькою. Що ж це з нею сьогодні трапилося? Може, хто-небудь їй горлечко придавив?
Тоді крокодил як запече хрипким голосом: Привіт тобі, привіт, мій хазяїн!
Я твоя служниця! Я твоя служниця! Шакал відразу ж довідався голос крокодила.
Подумав він Та говорить:
- Ех, забув я принести дровец! Треба б вогонь розвести. Зараз повернуся! Наносив він гілок, розвів багаття й підніс палаючу
Головню до виходу з нори. Крокодил від жари й диму задихнувся, а шакал продовжував сидіти так наспівувати пісеньку.