У старожитні часи, говорять, трапилося одного разу, що тели ніс глечик масла у неглибокому бамбуковому кошику. Ішов він у село - маслом торгувати. По дорозі він зустрів санталу й запитує:
- Слухай-но, прагнеш піти до мене у услуженье?
- Прагну, - відповідає той. - Якщо побереш, я згодний.
- Ну, раз так, - зрадів тели, - неси мій кошик з маслом. За це я відразу дам тобі два ана мідною монетою.
- Добре, - погодився сантал. - Понесу.
Та справді, поставив він кошик на голову й поніс. Іде й сам із собою міркує: "Він відразу дасть мені два ана мідною монетою. На один ана я куплю
Поїсти. Цей я проріз, а другий залишиться. На нього я куплю курей. Кури яєць знесуть і курчат висидять. Як підростуть курчата, курочок я збережу - нехай несуться, а петушков оскоплю. Відгодую їх як випливає й продам по чотири ана за штуку. На ці гроші куплю собі кіз. Як будуть цапенята, кізок залишу на плем'я, а козликів оскоплю. Потім їх продам, а на виторг куплю корів. Корови теляться, так теличок собі на череду залишу, а бичків вихолощу. Одних волів я продам - гроші за них одержу, а на інших - буйволиць виміняю. Буйволиці теляться, теличок у череду пущу, а бички нехай підростуть, тоді їх охолощу. Потім куплю багато землі, і під рис, і під просо, і соху. Як земля почне давати врожай, я одружуся, і діти підуть у мене. Підростуть, бігати иачнут, балуватися. Я прийду після роботи додому, сяду на ліжко, а дружина принесе мені води й паличок - зуби чистити. Почищу я зуби й буду чекати. Отут дітлах прибіг, скажуть: "Панотець, вимий руки і йди їсти". А я головою покачаю й скажу: " Ні, немає! Я їсти не буду". Отут він і насправді закричав: " Ні, немає!"- і замотав головою. Кошик з голови зісковзнула, і глечик розлетівся у шматки. Тели став сваритися:
- Ой-Ой-Ой!-говорить. - Як же ти його ніс, шановний? Усе моє масло пропало, ні на пайса продати не встигнули. Загубив усе моє масло. Я тобі тепер ні пайса не дам, сам з тебе вимагати стану, скільки коштує глечик свіжого масла.
- Нічого ти з мене не одержиш за свіже масло, - відповів сантал. - Ти говориш, я тобі збиток приніс. Сам-Те я втратив куди більше. Тели зовсім роз'ярився, і пішла у них перепалка. Під кінець сантал говорить:
- Кинь, не лайся. Давай спочатку збитки порахуємо. Якщо ти втратив більше мого, я тобі за усе заплачу, а якщо у мене збитки більше, ти мені заплатиш. Згодний?
Сказати правду, тели погодився.
- Добре, - говорить. - Давай підрахуємо. Тели-Те не знав, чого собі сантал понавидумав. Він так
Розсудив: "Ішов цей сантал голіруч, нічогісінько при ньому не було. Чого ж він там нарахує?" Ось він і сказав:
- У мене було масла на дві рупії, так горщик коштує ана. Ось який ти наніс мені збиток. ВиклаДай-но дві рупії й один ана.
Сантал йому у відповідь:
- Добре, тепер я скажу, що я втратив. А ти подсчитай-но. Та пішов сантал уважати збитки. Почав із грошей, що з тели йому належали, від них до курей, від курей до кіз і пішов розповідати далі й далі усе, що він понавидумав: і як у нього доходи росли, і як він їсти відмовився й кошик з голови упустив, тому глечик з маслом розбився. Розповідає сантал, а тели від сміху стриматися не може, так його й розбирає.
Розповів сантал усе до самого кінця й запитує:
- Ну, Скажи-но тепер, у кого з нас збитки більше? Тели й говорить:
- По моїх підрахунках виходить, втратили ми нарівно. У нас у обох більші збитки. Що ж нам робити? Ти нам обом збитки приніс. Як тепер справа поправити? Приймемо всі, як воно є.
Так і розсталися зі сміхом.