Жили три дурні. Пішли вони одного разу на базар купити дечого по господарстві. У шляху вони зупинилися відпочити й розв'язали зварити молочну рисову кашу. Каша зварилася, і всі троє досита наїлися. Каші вийшло багато, так що як не намагалися дурні, а всю доїсти не змогли. Викинути залишки ніхто з них не вирішився: шкода було.
Стали вони думати, що робити з кашею, що залишився. Найкраще було б з'їсти кашу ранком. Але ось отут-те між ними й розгорілася суперечка.
- Зараз я з'їв менше всіх, - сказав один, - тому усе, що залишилося, ранком знімання я один.
Але другий дурень на це не погодився й теж сказав, що ранком з усією кашею впорається він один.
Третій також зажадав усю кашу собі. Довго сперечалися вони й нарешті розв'язали: кому вночі присниться самий дивний сон, той і з'їсть кашу. Настала ніч. Усі троє вляглися спати, мріючи про те, щоб побачити гарний сон. Двоє дурнів заснули спокійно. Вони знали: що-небудь вуж їм так присниться. А третьому не спалося. Його мучило занепокоєння: раптом він ніякого сну не побачить?
Пройшла північ, наближався ранок, а йому так і не вдалося заснути. " Кепська справа, - подумав він, - не мабуть мені каші!"
Та раптом йому так захотілося каші, як ще ніколи у житті не хотілося. Довго лежав він і нарешті не витерпів: устав потихеньку й з'їв усю кашу. А потім ліг і відразу заснув. Настав ранок. Усі троє прокинулися й з побоюванням подивилися один на одного: не чи встав хто раніше інших? Першим двом дурням не терпілося розповісти про свої сни. Невідомо, чи приснилося їм
Насправді що-небудь чи ні, але оповідання вони склали. Та як тільки зайшло мовлення про кашу, перший сказав:
- Ну що ж, братики, розповімо свої сни!
- Давайте спочатку я! - викликнув другий. Він почухав у голові й став розповідати:
- Приснилося мені, начебто гуляю я у великому саду. Колом, куди не глянь, квіти - червоні, жовті, зелені й навіть чорні. Над квітами бджоли дзижчать. Запік я пісню. Почула мій спів райської краси діва.. Дивлюся, підходить вона до мене й говорить: "Ніколи дотепер не бачила я такого гарного чоловіка". Обійняла тоді вона мене...
Та він розповів свій сон до кінця.
- Тепер твоя черга! - сказав перший дурень третьому.
- Ні, спочатку розповідай ти, - відповів той, - а я потім.
- Ну, добре, - погодився перший. Та розповів, що йому приснилося, начебто він став раджів.
Настала черга третього розповідати.
- А я, братики, такий страшний сон бачив!..-почав він.- Начебто схопив мене злий демон так як почав бити! Б'є-Б'є, а сам присуджує...
- Що ж він говорив?
- А ось що: "Їж зараз же всю кашу, не те живим не відпущу!"
- Та що ж, тобі довелося з'їсти всю кашу?
- А як я міг цього не зробити? - відповів третій дурень.- Адже він не переставав бити мене!
- А ти покликав би нас! - сказали обоє інших дурня.
- Як же я міг вас покликати? Адже один з вас був раджів, а іншого обіймала райська діва!
Що вони могли відповісти на це? Так і залишилися два дурні без каші. Виходить, що й інші дурні іноді бувають розумними!