Хитрун сеттияр вліз у великі борги - у десяти ушанованих городян зайняв по тисячі вараха. Повертати гроші йому, зрозуміла справа, не хотілося, і ось одного разу він всполошил усю округу диким криком:
- Ой-Ой-Ой! Злодії! Грабіжники! Мене обкрали! Стягнули всі гроші! Як же я тепер розплачуся з боргами?
Незабаром у будинок сеттияра прийшов один з його близьких друзів, який теж позичив хитрунові тисячу вараха, і говорить:
- Слухай, приятель, я тебе навчу, як обвести навколо пальця інших позикодавців, тільки ти мені поверни мої гроші з відсотками. Сеттияр погодився, і гість продовжував:
- Зроби вигляд, начебто від горя ти втратився розуму, і всякому, хто зажадає повернути борг, відповідай " бе-бе, бе-бе". Зрештою усе відстануть від тебе.
- Спасибі тобі за раду, - зрадів сеттияр. З того дня він тільки й робив, що бекав, як сбесившаяся вівця.
Усі й насправді махнули на нього рукою: що з нього, мол, побереш. Тоді до сеттияру прийшов той самий друг, чиєю радою він настільки вдало скористався.
- Ану ж бо, приятель, поверни мені боржок!
- Бе-Бе! Бе-Бе! - почув він у відповідь.
- Як, мені теж ти бебекаешь?
- Так, так, і тобі бе-бе, і дідові твоєму бе-бе! Так друг і пішов голіруч.