На окраїні села селянин орав землю. З будинку разом з робочою худобою прибіг і кіт, і у самий розпал оранки ганявся він на узліссі лісу за метеликами й кониками.
У цей час по лісу біг тигр. Дуже здивувався тигр, забачачи кішку, і запитує:
- Братик, ти, видне, з нашого роду, але чому ти так малий? Хитрий кіт прикинувся страждальцем і відповів:
- Ех, великий государ, цар звірів, якщо б ви знали, як нам важко жити у людей.
- Хто сміє пригноблювати тебе? Покажи мені тієї людину, і я розправлюся з ним, - сказав тигр.
Кіт повів тигра до селянинові, який ішов за плугом. Тигр сказав:
- Агов, людей, навіщо ти пригноблюєш мого родича так, що він навіть рости не може? Чим він провинився перед тобою? Ось я поборюся з тобою із-за нього.
- Будь ласка, - відповів селянин, - тільки я силу свою будинку залишив; збігаю принесу - і поборемося.
- Добре, - сказав тигр, - іди, я почекаю тебе.
- А раптом обдуриш, підеш куди-небудь, я дарма буду бігати! -
Сказав селянин.- Ось що, дай прив'яжу тебе мотузкою до цього дерева, поки я збігаю у село, а там принесу свою силу й поміряємося з тобою.
- Добре, - погодився тигр.
Прив'язав його селянин до дерева товстою мотузкою, пішов, зрізав у лісі міцний ясеновий кийок, повернувся й говорить:
- Ось моя сила! - і давай бити тигра. Тигр ричав, небо й земля горіли від жалості до нього, але людина не відпускала, поки не поотбивал йому боку, а потім відв'язав і сказав:
- Не у свою справу не мішайся! Іди тепер і, де здумаєш похвастати собою, не забудь пом'янути й мене!
Тигр ледве живої поплівся ладь. Углядівши кота, він важко зітхнув і зі стогоном сказав йому:
- Молодець же ти, братик, що під владою такого звіра хоч до таких розмірів доріс.