Лисиця-Суддя

31-05-2016, 10:06 | Грузинські казки

Була одна мавпочка - непосида, як усе мавпи. Усюди вона лазила, усюди сунула свій ніс.

Одного разу побачила мавпочка купу каменів, і здолало її цікавість. "Треба довідатися, що тут заховане!" Розкидала камені, і відкрилася діра. Сунула невгамовна туди свою лапу - не чи попадеться що-небудь ласе, - а з діри виповзла величезна змія!

Вибралася змія з похмурого ув'язнення і як засичить, як кинеться на мавпочку.

"Дурна моя голова!-сварить себе мавпочка.- Ну чого я полізла у цю діру? Уже не чи глечик масла думала знайти?"

- Зглянься треба мною, великий дракон!-стала вона молити змію.- Знала б, що тут ваші володіння, ніколи не насмілилася б порушити ваш спокій! Але хіба може змія пошкодувати? Яка ж вона тоді змія!

- Немає тобі прощення! - прошипела вона.- Ти розбудила мене й тільки смертю надолужиш свою провину!

У цю саму пору повз них ішла лисиця. Мавпочка була наслишана про лисі виверти й зупинила її.

- Пускай мудра лисиця розсудить нашу суперечку, - говорить нещасна мавпочка.

- Добре, скажи, лисиця, своє слово, - погодилася змія.

- Свідків ні, а сама я нічого не бачила. Як же мені розсудити вас по справедливості?-говорить, лисиця.- Покажіть, як усе було із самого початку. Ти, змія, прошу заповзти назад у нору, а ти, мавпочка, потрудися зібрати камені у купу.

Змії сподобався розумний суддя.

- Я сиділа у своїй норі. Ось так, - сказала змія.- Вона сунула голову у діру й повільно зникла.

- Тепер справа за тобою, не гайся! - шепнула лисиця мавпочці, хитро підморгуючи їй.

Мавпочка швидко завалила нору каменями. Та тоді лисиця сказала:

- Слухай мій суд, невдячна змія. Ти розгнівалася через те, що випустили тебе на волю, так сиди тепер у своїй темній норі й спи скільки побажаєш! Дурна мавпочка не стане більше тривожити твій сон.

Та з тих пір мавпа перестала соватися, куди не випливає.

Зараз ви читаєте казку Лисиця-Суддя