Довідалася лисиця, що у чумі залишилися одні жінки із хлопцями, прийшла до них. Жінки варили жирне оленяче м'ясо і їли його. Побачила це лисиця й засміялася:
- Чому ви їсте м'ясо? Чому не їсте солодку рибу?
- Їли б, так немає у нас риби. Де її побрати?
- Хо! Я знаю одну річку. У ній, риби повно. Підете із мною? Якщо згодні, пішли!
- Підемо, підемо! - обрадувалися жінки.
- Добре, – сказала лисиця, – поведу вас до риби. Тільки є чи у вас у турсучках борошно?
- Навіщо тобі, лисиця, треба борошно?
- Так без борошна погано ловиться у річці риба. Прагнете добути риби, так беріть турсук борошна, кладіть його у човен, і скоріше поїдемо. Квапитися треба, поки лов не скінчився. Тепер риба ікру метає.
Лисиця квапила жінок, щоб, встигнути спливти від чуму, поки не повернулися додому чоловіки.
Жінки побрали останній свій турсук з борошном, посадили лисицю у човен берестянку й поплили нагору по ріці.
- До устя рибної річки не близько, – говорить лисиця. - Ви пливіть, а я ледве посплю. По шляху вам будуть зустрічатися різні річечки, так ви будите мене й запитуйте. Так краще дивитеся, щоб не проїхати нам повз рибну річку.
Гребуть гребуть веслами жінки й дивляться по берегах. А лисиця прилягла близько турсука, накрилася хутряним кумаланчиком (килимком), прикинулася сплячої й прийнялася їсти борошно.
- Лисиця! - будять її жінки. - Дивися ка, річка!
- Це річка Ечельго – Не починала. Пливіть далі. Пливуть жінки далі. Знову побачили устя.
- Лисиця, ти спиш? Дивися ка, річка.
- Це річка Гачальга – Зменшила маленько. Пливіть, Квапляться, гребуть жінки. Хочеться їм добути й поїсти риби. Побачили третю річку. Будять лисицю:
- Лисиця, не чи ця рибна річка?
Спить міцно лиса.
- Лисиця! Не чи ця рибна річка? Ми її пропливаємо.
- Пропливайте, – відповідає сонно лисиця. - Це річка Адальга – Однаково.
Жінки потіють, а лисиця борошно їсть. Сопе, начебто спить.
- Е! Лисиця, скоро буде четверта річка. Не у чи ній риба? Подивися.
Щоб не показати свого рота у борошні, лисиця визирнула з під кумаланчика одним оком і сказала:
- Тихо що те їдете. Це річка Калтальга – Половина. Гребуть жінки, поспішають потрапити до рибного місця, а лисиця квапиться їсти борошно. Далеко, за єланню, здалася п'ята річка. Жінки говорять лисиці:
- Ми бачимо річку. Не у чи ній наша риба?
- Немає! До рибної річки ми скоро доїдемо. Ця річка Херельге – На дні залишилося. Пливіть далі.
Пливуть. Лисиця долизує борошно у турсуке. Жінки побачили знову річку, кричать лисиці:
- Лисиця, дивися річка. Яка це річка? Не у чи ній риба? Їсти прагнемо, утомилися гребти.
- Це річка Манальга – Скінчила. У ній будемо ловити рибу. Збирайтеся виходити. Причалюйте до берега.
Жінки причалили до берега. Вискочила із човна лисиця на берег і говорить:
- У мене що те з животом негаразд. Ви почекайте – я збігаю у ліс. Якщо довго не буде мене рибальте одні. Мережі ставте, можна й вудкою. Турсук під рибу я вам спорожнила.
Лисиця втекла, а жінки залишилися й без борошна й без риби.
Не люблять за це жінки лисиць, а лисиці жінок як вогню бояться. Піймали раз лисицю баби, загнали її на дерево. Просить вона їх:
- Не запалюйте дерева!
Запалили бабів дерево. Стрибнула лисиця через вогонь, та й обгоріла, ось з тих пір вона й червоної стала. А раніше усе лисиці тільки чорними були.