Жив у Ютландії людей на прізвисько Пер-Пройдисвіт. Прозвали його так тому, що у всякій справі норовив він словчить так сплутовать і чесних людей у дурнях залишити. Ось раз ухитрився він продати свою корову семи м'ясникам зараз і із усіх гроші у задаток одержати. Прийшли вони всією юрбою за покупкою, а корова-те одна! Кому її брати?
Розлютилися м'ясники й підняли лемент:
- Ах ти шахрай етакий, шахрай, шахрай! Ну, перегоди, наплачешся ти у нас! Знайдемо на тебе управу!
Побрали й подали на нього до суду.
Став отут Пер-Пройдисвіт думати, як би йому розправи уникнути. Думав-Думав, ледве голова не лопнула, а ніякий засіб на розум нейдет.
Ось викликали його у місто, до судді. Бреде Пер по вулиці й усе по сторонах озирається, немов підмоги шукає. Побачив його з вікна один стряпчий. А був той стряпчий шахрай і хитрун чистіше Пера. Наловчився він темні делишки обробляти так шахраїв від правого суду рятувати. Дивиться стряпчий на Пера з вікна й думає:
" По всьому мабуть, цій людині без моєї ради не обійтися. Допоможу йому й здеру за це з нього десяток-інший далеров". Вибіг він на вулицю й кричить Перу:
- Постій, добра людина! Бачу, лихо у тебе. Розкажи, що з тобою струсило. Либонь зумію тобі допомогти.
- Чого там розповідати! - відповідає Пер. - Допомогти мені ніхто не допоможе, хіба що ловкач який-небудь, що й у вушко голки пролізе, і сухим з води вийде.
- Дуже тобі підвезло, голубчик, - говорить стряпчий, - тому що я саме такий ловкач і є.
Побрав він Пера про руку й повів у будинок. Повідав йому пройдисвіт про свої лиха й запитує:
- Ну як, зможеш мені допомогти?
- А це нам раз плюнути, - говорить стряпчий. - Викладай двадцять далеров - одержиш добру раду.
- Е, немає! - відповідає Пер-Пройдисвіт. - А ну як справа-те не вигорить? Немає вуж, ти спершу рада дай, а після я тобі грошика викладу.
- Ну добре, будь по-твоєму. Рада мій такий: як прийдеш до суду й стануть тобі всякі запитання ставити, ти відповідай тільки одне: "Е, відстаньте!" А більше ні слова не говори. Зрозумів?
Прийшов Пер-Пройдисвіт до суду. Суддя його запитує:
- Це правда, що ти корову відразу семи м'ясникам продав?
Пер у відповідь:
- Е, відстаньте! Суддя знову його запитує:
- Ти доладно відповідай, продав ти корову чи ні? А Пер своє:
- Е, відстаньте!
Отут суддя зовсім із себе вийшов. Почервонів як рак, нахилився до самого вуха Пера так як закричить:
- Відповідай, чорт забери, продав ти корову семи м'ясникам? Одержав з них гроші?
А Пер відповідає:
- Е, відстаньте!
Билися, билися з ним - так і не змогли з нього путнього слова вичавити. Та й вид у нього був якийсь придуркуватий. Тоді суддя й говорить скаржникам:
- Не можу я, люди добрі, ваша справа розбирати. Самі бачите - у цього хлопця не всі будинку. Прийде відпустити його по доброму.
Обернувся він до Перу й говорить:
- Ступай додому, ледар! А Пер відповідає:
- Е, відстаньте! - Та с місця не рухається.
Побрали його служителі за шиворот і виштовхнули за двері. Засміявся Пер і додому пішов.
А стряпчий меж тем його у вікна чекає. Тільки бачить він: іде Пер із суду, а до нього й не думає заглядати. Ось уже й повз двері пройшов! Тоді вискочив стряпчий на вулицю й кричить:
- Агов ти, перегоди! Постій! Віддавай мені двадцять далеров!
- Е, відстань! - відповів Пер і пішов своєю дорогою.
Так ловкач стряпчий у власну пастку догодив. Та й поделом йому! Зовсім по прислів'ю вийшло: "Злодій у злодія кийок украв".