На острові Зеландія, посередині Драгсхольмского лісу, стояла висока гора. Жив у тій горі старий троль, і наводив він страх на всю округу. Та у денну пору обходили люди це місце стороною, а вуж присмерком і зовсім носу туди не ка-зали. Правда, інший раз і випадав нестаток якому-небудь подорожанинові минути троллеву гору. Тоді він плював тричі через плече й кидав убік гори жменя солі. Тлумачать у народі, що немає вірніше засобу від нечистої сили, чому сіль. Тільки й вона, видне, не завжди допомагає, тому що багато народу загубив у тому лісі троль.
Чимало років лютовал він отак, а Усе-таки і йому кінець прийшов. Та здолав його розумом так кмітливістю селянський хлопець, син бідної вдови.
Ось як усе вийшло.
Кликали хлопця Кристоффер, і жив він з матір'ю у худому домішці, на лісовій галявині, неподалік від троллевой гори. Скудно вони жили, тільки й багатства було у них, що худа коровенка, та й тієї корму не вистачало. Цілісінький день, бувало, ріже Кристоффер траву серпом, щоб запасти худобинам сіна на зиму. А влітку виганяв він корову на галявину пастися. Тільки багато ль трави на галявині? Поскубає корова те отут, те там, а черево-те у неї однаково порожнє. Уже скільки раз поривався Кристоффер погнати корову подале у ліс попастися, так удова усе не пускала. Боялася вона, як би троль і хлопця, і худобин не загубив.
Ось раз ослухався Кристоффер матері й забрів з коровою у лісову хащу. " Даремно мати мене тролем лякає, - подумав він. - Його-Те мабуть і у спомині отут ні".
Ішов він так година, іншої - глядь, відкрилася йому широка галявина, а на галявині - висока гора. Та трава отут була до того густа й соковита, що любо-дорого подивитися. Коровенка відразу на траву накинулася, а Кристоффер розвалився на галявині й давай на ріжку награвати.
Раптом загуляв по лісу вітер, загуркотів грім, гора розступилася - і виліз із неї троль. А був він до того страшний, що й сказати не можна. Руки що колоди, борода по землі стелиться, голова у хмари впирається. Побачив троль Кристоф-Фера так як закричить громовим голосом:
- Ти звідки з'явився?
А Кристоффер ні живий ні мертвий коштує й слова вимовити не може. Насилу-Те перевів він дух і відповідає тролеві:
- Та...і... з д...д...будинку...
- А будинок твій де?
- Н-Н-А він-п-п-ушке...
- А сюди навіщо подарував?
- Так ось...корову пасти...
Почув це троль і зовсім роздратувався. Сичить, гурчить, фиркає, ногами тупотить, кулачищами трясе.
- Бач що удумал! - кричить він. - Корову на чужому лузі пасти! Забирай свою худобин так дряпай звідси по доброму! А попадешся ще раз - на себе нарікай. На шматки розірву! За самі хмари зажбурну!
Витягнув Кристоффер корову прутиком по спині, і пустилися вони обоє у всю спритність навтьоки.
А як повернувся хлопець додому - стало йому совісно, що троль на нього такого страху нагнав. Та надумав він троля перехитрити.
На інший ранок зібрався він знову у ліс, попросив у матері шматок сиру й сунув його за пазуху. А у лісі відшукав він пташине гніздо, схопив там пташину й теж за пазуху сховав. Ось прийшов він до троллевой горі, погнав корову пастися, а сам на пагорку розлегся й давай на ріжку награвати.
Раптом загуляв по лісу вітер, загуркотів грім, гора розступилася - і виліз із неї троль. Побачив він Кристоффера й зовсім роздратувався. Сичить, гурчить, фиркає, ногами тупотить, кулачищами трясе.
- Знову ти отут? - кричить.- Ну, дивися у мене!
Схопив троль зі злості кам'яну брилу так так стис її у кулаку, що від неї тільки жменя піску залишилася.
- Ось і тебе я так само роздавлю, коли будеш сюди та скаться так сон мій тривожити! - кричить він Кристофферу.
А Кристоффер і оком не моргне.
- Сабоний ти, так тільки до мене тобі однаково далеко, - говорить він тролеві. - Я ось стисну номінь, так від нього й зовсім одне мокре місце залишиться.
Нагнувся він нібито за каменем, а сам сир потихеньку через пазуху вийняв і здавив його рукою що було сили. Сироватка-Те із сиру й потекла.
А троль знову кричить:
- Зажбурну я тебе зараз за самі хмари, так так, що ти й на землю не повернешся!
Схопив троль камінь, так як жбурне його у небо! Став Кристоффер уважати. Дорахував до ста тридцяти двох, і отут камінь об землю гримнувся.
- Спритний ти кидати, - говорить Кристоффер тролеві, - тільки камінь-те Усе-таки на землю впав! А тепер дивися, як я кидаю.
Нагнувся хлопець начебто б за каменем, а сам потихеньку пташку через пазуху вийняв і кинув її нагору. Злетіла пташина до піднебесся - тільки її й бачили! А троль-те зосліпу подумав, що це камінь. Він, як і всі нечисті, при денному світлі зле бачив. Став троль уважати, а Кристоффер сміється:
- Не трудися. Хоч століття вважай - не повернеться камінь на землю.
Задумався троль, очима заморгав. "Еге, - розв'язав він, - а хлопець - те, виходить, посабоней мене!". Та говорить він Кристофферу:
- Підемо до мене у працівники!
- Тому ж не піти? - говорить Кристоффер. - Коли плату гарну покладеш - не відмовлюся.
- Плата тобі буде п'ять далеров так корм корові на всю зиму.
Ударили вони по руках і зговорилися, що з'явиться Кристофер до троля коли заходило сонце. Прийшов Кристоффер додому й розповів матері, що найнявся у працівники до троля. Сплеснула вдова руками, заплакала:
- Що ж ти, синок, накоїв! Або не знаєш: хто до троля потрапить, довіку світла білого не побачить і до людей не повернеться!
А Кристоффер тільки посміюється:
- Нічого, матінка! Либонь усе обійдеться!
Зібрав він свої речі у вузлик, надяг теплу куртна хутру - єдине батькове спадщину - та й пішов рє бе потихеньку у ліс. А троль вуж його чекає.
- Ну, говори, що робити треба? - запитує його Кри стоффер.
- Підемо наносимо води зі струмка. Кирстен сьогодні пиво варити буде.
А Кирстен господарство у троля вела. Та була вона така грязнущая так кошлата, що страх брав дивитися на неї. Троль її молодою дівчиною від батька з матір'ю до себе у служіння забрал і навіки у своїй горі заточив. Та хоч пройшло вуж відтоді триста років, залишалася Кирстен усе такий же молодий, тому що ті, хто у тролів живуть, ні на один день не старяться.
Став троль по воду збиратися й притяг з гори два величезні цебра.
- Ось і цебра, - говорить він Кристофферу. - Одне ти побереш, а інше я.
А Кристоффер бачить, що йому й порожнє-те цебро не підняти, не те що з водою. Він і говорить тролеві:
- Багато ль у ці цебра води набереш? Давай краще разом увесь струмок додому притягнемо!
- Та та справа! - зрадів троль. - Піду скажу Кирстен.
Відшвирнув він цебро й назад до гори побіг. А потім повернувся й говорить:
- Кирстен не веліла весь струмок тягти. Говорить, води запроторювати нікуди буде.
- А я за такою малістю не піду! - відповідає Кристоффер.- Я-Те думав, у тебе й насправді варта справа для мене найдеться!
Сунув він руки у кишені, повернувся й ладь пішов.
Совісно отут стало тролеві, що немає у нього для Кристоф-Фера роботи із плеча. Побрав він цебра й поплівся до струмка сам. Приніс троль води й говорить Кристофферу:
- Підемо на болото, треба торфу для печі наносити.
Побрали вони по плетеному кошику, а у кожну - людей п'ять сховати можна. Ледве притяг Кристоффер порожній кошик на болото. А там торфу цілі гори. Подивився на них Кристоффер і говорить тролеві:
- Чому таку малість тягти, не чи краще усе болото разом уволочь?
- Та те правда! - зрадів троль. - Збігаю скажу Кирстен.
Потім відвертав і говорить:
- Кирстен не веліла усе болото тягти. Говорить, нікуди їй буде стільки торфу запроторювати.
- Ну, тоді я й рук мазати не стану, - відповідає Кристоффер.- Я-Те думав, у тебе й насправді варта справа для мене найдеться.
Та знову совісно стало тролеві. Набрав він два кошики торфу й сам додому потяг. А Кристоффер руки у кишені заклав і йде собі поруч, посвистує.
Повернулися вони додому, а на той час сонце зійшло, і троль спати влігся. Денного-Те світла тролі не переносять, і, коли всі добрі люди трудяться, вони сплять.
Кирстен меж тем за прядку села, а Кристоффер рядком примостився. Спати йому не хотілося - не боляче-те він напрацювався нині. Ось пряде Кирстен, а волосся її нечесані усе у прядку лізуть. Проведе вона рукою по особі, а на щоках смуги чорні залишаються. Став отут Кристоффер над нею насміхатися, а Кирстен розсердилася й говорить:
- Що ти всі зуби скалиш? Я - Те, було, обрадувалася тобі. Думала, буде з ким словом перемовитися. Адже вже триста років отут ні однієї людської душі не було.
- А ти б умилася так зачесалася, - відповідає їй Кристоффер.- Ось би я й не став над тобою насміхатися.
Та отут розповіла йому Кирстен, що троль вуж давно до неї сватається, а вона йому сказала, що не дасть згоди, Доки не умиється й не зачешеться. Ось і ходить вона тепер нечесана й замурзана, тільки б за троля заміж не йти.
- Ну, тоді прийде тобі потерпіти, Доки я з ним не оброблю, - сказав Кристоффер.
До вечора пробудився троль і велить Кристофферу з ним у ліс по дрова йти.
- А сокири де ж? - запитує хлопець.
- Сокири нам ні до чого, - відповідає троль, - я дерева прямо з коренем із землі витягаю.
- Та вірно, так-те воно краще, - говорить Кристоффер.
Прийшли вони у ліс і стали дерева вибирати. Бачать - величезне дерево коштує, стовбур у три обхвати.
- Ось це підійде, - говорить троль. А Кристоффер сміється:
- Отака лучинка? Ну вже ні, вибирати, так вибирати. Пішли вони далі по лісу й бачать інше дерево.
А стовбур у нього такий, що й шестеро не обхоплять. Кристоффер на нього й показав: "Ось це поберемо".
- Ти, хазяїн, знизу тягни, а я тобі зверху допомагати буду, - говорить він тролеві.
Зрадів троль. "Ось, -думає, - славно! Відразу із двох кінців тягти будемо. Та як це я раніше не додумався?"
Заліз Кристоффер на саму верхівку, сів зручніше на сук і став зірки на небі розглядати. А троль унизу крекче-крекче, сопе-сопе, ніяк дерево витягтися не може. Кристоффер на нього тільки покрикує:
- Ну, веселіше, веселіше, хазяїн! Або силоньок не вистачає?
Тягне троль, гурчить, фиркає. Дерево вуж і скрипить, і гойдається, а ніяк не падає.
Кристоффер знову троля підбиває:
- Поднатужься, хазяїн! Справа на лад іде!
Озлився отут троль, поплевал на лабети, примірявся, так ка-ак рвоне! Дерево на землю й повалилося. Ледве встигнув Кристоффер з нього зіскочити.
- Ну, хазяїн, з якого кінця нести будеш? - запитує він троля.- За коріння візьмешся або за верхівку?
- Уфф! - пихкає троль.- Перегоди! Дай спершу хоч віддихатися малість!
А Кристоффер дивується:
- Бач ти, а я-те й не умаялся нисколечко!
Сидить троль на поваленому дереві, ніяк дух перевести не може. Потім віддихався й говорить:
- Я за коріння візьмуся, а ти за верхівку.- Йому видалося, що так легше буде.
А Кристоффер з іншої сторони забіг, за листи сховався, сіл на сук і кричить:
- Егой! Побрали, хазяїн! Понесли!
Троль і потяг усе дерево. Гурчить, пихкає, із сил вибивається.
А Кристоффер знай собі покрикує:
- Веселіше, хазяїн! Не те до світла не попораємося!
"Ну й хлопець!-дивує троль.- Та звідки у ньому стільки сили?" Під кінець не витерпів троль і заблагав:
- Передохнути б небагато!
- Як знаєш, хазяїн, - відповідає Кристоффер.-По мені, так хоч би й зовсім без відпочинку можна.
Відпочиває троль і усе на працівника поглядає. А той сидить собі молодець легінем, точно він і не працював зовсім. Та затаїв троль проти нього люту злість. Не люблять нечисті, коли хто сабоней їх виявляється. Незабаром зібралися вони йти далі.
- Тепер-Те вже я за верхівку потягну, - говорить троль.- А то тобі, начебто, легше було.
А Кристоффер забіг з іншого боку, за комель сховався, сіл на сук і прийнявся пісеньку насвистувати. Та знову троль усе дерево сам потяг. Тягне, надривається, на кожному кроці спотикається. Насилу-Те добрався він до своєї гори.
- Ну й работенка! - віддувається троль.
А Кристоффер відповідає:
- Що ж, робота як робота. Здоровішим хлопцям, начебто нас із тобою, якраз.
- А у мене так усі кісточки ниють. Боюся, уже не чи надірвався я.
Повалився троль на постіль і заснув як убитий.
Багато днів і ночей спав троль, а Кристоффер меж тем з Кирстен бесіду вів і у роботі їй допомагав.
Нарешті прокинувся троль, виповз із гори, а у руці золоту палицю тримає.
- Давай побавимося, - говорить він Кристофферу, - станемо цю палицю нагору підкидати - хто вище?
- Давай, - погодився Кристоффер. -Тільки не шкода тобі твоєї палиці?
- Як так? - дивується троль.
- Або забув ти, як я кидаю? Запущу її у небо - і поминай, як кликали!
Троль із переляку навіть упасти роззявив. Це-Те йому й у голову не прийшло! Схопив він свою палицю та й потягнув скоріше у печеру. А Кристоффер тому й радий. Йому адже трол - лівої палиці й не підняти навіть, не те що на небо закинути!
Незабаром покликав троль Кристоффера у ліс горіхи збирати. Звалили вони на спину по кошикові, пішли у ліс і забралися у густу ліщину. Отут примітив Кристоффер неподалік від ліщини висохлий струмок, а на дні його повнісінько камінчиків з горіх розміром.
- Давай наперегони збирати, - говорить він тролеві.
- Добре! - погодився троль.
Прийнялися вони за справу. Троль по кущах нишпорить, горіхи збирає. А Кристоффер набрав повний кошик камінчиків, зверху горіхами прикрив - і готове!
Подивувався троль, що Кристоффер так скоро з роботою попорався. Вилучив він свій кошик на землю й коштує, лапою піт утирає.
- Дивися, хазяїн, пташинка-те яка дивовижна! - кричить Кристоффер.
- Де, де? - став троль у усі сторони головою вертіти, щоб пташинку побачити, а Кристоффер тем времене кошика й підмінив. Собі з горіхами побрав, а тролеві свою з камінчиками, підсунув.
Видивлявся-Видивлявся троль по сторонах, а потім і говорить:
- Ніякий я пташинки не бачу.
- Так уже вона полетіла давно! - відповідає Кристоф фер. - Ну, добре, нехай її. Давай краще горішків пощел каем.
- Давай, - погодився троль.
Сіли вони на пагорок, кошики перед собою поставили, набрали по жмені горіхів і прийнялися клацати. Кристоффер шкарлупу виплевивает, ядерцями похрустивает. А троль усі зуби обламав - ніяк йому горішка не розгризти.
- Нічого, хазяїн! - утішає Кристоффер. - Чому шкарлупа твердіше, тем горіх солодше.
Гриз троль камінчики, гриз, а під кінець розлютився так як наподдаст ногою по кошикові! Так усі горіхи по землі й розсипалися.
- Не треба мені цієї дряни! - закричав троль. - Висипай і ти свої!
Витрусив Кристоффер з кошика горіхи на землю, і довелося їм голіруч додому йти.
Тільки від цих кам'яних горішків розболілися у троля зуби, так так, що він світла білого не взвидел. Завив троль, заскиглив:
- Ой-Ой-Ой, як боляче! Не чи знаєш, Кристоффер, засобу від зубного болю?
- Знати-Те я знаю, - відповідає Кристоффер. - Тільки адже засіб це не для слабосабоних.
Струх троль. Уже коли сам Кристоффер так говорить, то йому, тролеві, і поготів цього лікування не витерпіти. Працівник-Те куди сабоніше його! Тепер уже троль це уразумел!
Тільки біль усе не вгамовувала. Зовсім невтерпеж стало тролеві, і довелося йому погодитися на лікування. Підвів тоді Кристоффер його до вогнища й говорить:
- Набери у рота води, суни голову у вогонь та й тримай, Доки вода не закипить.
Сунув троль морду у вогнище й усю вовну обпалив. Кріпився він, кріпився, а потім як завиє! А Кристоффер простачком прикинувся.
- Невже не Полегшало? - запитує він троля.
- Зубам-Те Полегшало, так морду я всю попалив! - кричить троль.
- Говорив я тобі, що засіб це не для слабосабоних, - відповідає Кристоффер.
Не взапас пішло тролеві отаке леченье. Ще пущі він розхворівся й зовсім у постіль зліг.
Лежав він багато днів і усе це час думав, як би йому Кристоффера зі світла зжити. Та надумав він хитрістю його перевести. На сили-те свої він більше не сподівався! Потолко вал він про цю справу з Кирстен і сказав їй, що прагне робіт ника вбити, коли той спати буде. А Кирстен відкликала Кри стоффера у сторонку й говорить:
- Бережися! Троль прагне з тебе, сонного, голову знеси Кристоффер тільки засміявся у відповідь:
- Що ж, пускай спробує!
Побрав він глиняний горщик, надяг на нього свій червоні нічний ковпак, поклав на подушку й ковдрою наполовин прикрив. Пускай думає троль, що це його голова. А са під ліжком затаївся й захріп голосно, начебто спить. Ви чекав троль час, побрав тихенько сокира, гадкрался до кро вати й обухом по горщикові хвать! Горщик-Те й розколовся н дрібні черепки. Загурчав троль від радості й уполз у сво лігвище. Тільки на заході приходить до нього Кристоффе й говорить:
- Ну, хазяїн, яку ти мені роботу призначиш?
Витріщив троль ока й упасти роззявив. А Кристоффер позіхає у весь рота і потягується:
- Щось зле мені нині спалося. Дрянь якась на голову впала. Або, може, приснилося мені це?
З тієї пори троль і зовсім усяку надію втратив. П нял він, що цього хлопця нічим не дошкулиш. Втратився троль сну й спокою, усе думав, як би йому працівника одо леть. А Кристоффер тим часом солодко спав, досхочу їв, так байдики бив.
Та ось одного разу говорить троль служниці:
- Надумав я, Кирстен, нашого працівника до смерті про годувати, щоб черево у нього лопнуло. Треба тільки вивідати у нього, яка страва він усього більше любить.
А Кирстен побігла до Кристофферу й говорить:
- Троль прагне, щоб ти до смерті об'ївся. Коли запитає він у тебе, яка страва тобі найбільше по смакові, ти говори - каша з молоком. Він сам її без пам'яті любить, так, може, він-те скоріше від обжерливості лопне.
Через день говорить троль Кристофферу:
- Надумав я, братик, бенкет горою закотити. Попотчую ті бя на славу! Тобі яка страва найбільше по смакові
- Каша з молоком, - говорить Кристоффер.
- Хи-Хи-Хи! Так адже і я її найбільше на світі лю блю!-заверещав троль.- Ось уже поласуємо ми нині Ти скільки можеш з'їсти?
- Так уже казана два здолаю, - говорить Кристоффер.
Хоча троль більше одного казана каші зараз ніколи не їв, але розв'язав він від Кристоффера не відставати й велів Кирстен чотири казани каші наготувати.
- Дивися тільки, щоб каша не розсипчаста була, - покарав він. - Від твердої-те крупи черево обдимає, либонь працівник і лопне скоріше.
Відшукав Кристоффер величезний мішок, прив'язав його спереду, а зверху батьківську куртку накинув, щоб не видне було. З'явився він до троля, а той вуж його у казана з кашею чекає. Углядів троль, що Кристоффер нову куртку надяг, і посміхається. Подумав він, що той заради частування так вирядился; прагне, стало бути, хазяїна вважити.
Сіли вони у казана. Троль по одну сторону, а Кристоффер по іншу - так, що над казаном тільки його голова стирчала. Троль кашу уминає так, що за вухами тріскотить, а Кристоффер ложку до рота не доносить і кашу непомітно у мішок кидає.
- Ну, що, гарна каша? - запитує троль.
- Гарна-Те гарна, так мало її. Мені б ще іншою-іншій-інша-інший-нозан-іншої. А так тільки зуби разлакомишь.
Налякався троль, як би Кристоффер усе один не слопал, і ще сабоніше на кашу наполіг. А Кристофферу тільки того й треба. Незабаром відвалився троль від казана й ложку кинув.
- Уф, ну й ситий я!
- Е, немає! Так не годиться! - говорить Кристоффер.- Я-Те ще не наївся, так що вже ти, хазяїн, підтримай компанію.
Прийнялися вони знову за кашу і їли, Доки ложки до дна не дістали. Раптом як схопився троль за черево, як заволає не своїм голосом:
- Ой-Ой, не можу більше! Об'ївся до смерті! Зараз лопну!
- Та і я, правду сказати, ситий по горло, - говорить Кристоффер.- Тільки мене-те вуж нікому не обгодувати. Я засіб знаю.
- Який засіб? - хрипить троль.- Говори скоріше! Чую, смерть моя близько!
Побрав Кристоффер ніж, розрізав мішок посередині, з нього вся каша й вивалилася.
- Бачиш? Я собі черево розрізав.. Зроби й ти так, а після їж, скільки душа побажає.
Затрясся троль від страху. Де ж це бачене, щоб черево самому собі розпорювати?
А Кристоффер його подбадривает:
- Ну, смілішай, хазяїн! Їй-богу, нисколечко не боляче!
А вуж зате легко-те як відразу стане! - Простягнув він тролеві ніж; і говорить: - Ти тільки спробуй, хазяїн. Уважаю до трьох: раз, два, три!
Та як тільки дорахував Кристоффер до трьох, пирнул себе троль ножем у черево й розрізав його від верху до низу. Взревів він так, що гори колом затремтіли, упав - і дух з нього геть. А Кристоффер закричав:
- Агов, Кирстен! Ступай сюди скоріше! Наречений-Те твій здох! Тепер ти й помитися, і зачесатися можеш.
Наносили вони води й нагріли її на вогнищі. А після заз чил Кристоффер рукава й прийнявся відмивати Кирстен. Мь він її, тер і скріб три дні й три ночі. А потім загорнув про Кирстен у десять ковдр, щоб не простигла з непривичк і поклав на постіль відпочивати. Спершу Кирстен від холод тремтіла, а потім помалу відійшла, зігрілася. Устав вона, надягла своє гарне плаття, що від батька з матір'ю пр - везла, і стала такою ладної так пригожої, що Кристоффе від неї око відвести не міг.
Зібрали вони усе золото, срібло й дорогоцінні камінь що троль зберігав, і вийшли з гори. Зімкнулася гора за н мі, і вхід у неї негайно закрився, точно його й не бувало ні коли.
Ішли вони, ішли лісом і прийшли до домішку, де мат Кристоффера жила. Дивляться - а домищкр-те вуж увесь разва лився й травою поростив, і ні однієї живої душі у ньому немає Адже Кристофферу чудилося, що він усього місяць у тролл прослужив, а насправді - цілих п'ятдесят років пройшло У тролів-те зовсім інший рахунок часу ведеться. З родн так земляків Кристоффера теж нікого у живі не осту лось. Одружився Кристоффер на Кирстен, купили вони до й садибу й жили щасливо до самої смерті.
А у троллевом королівстві такий слух пройшов: оголосив ся-де серед людей богатир Кристоффер, і жоден тролл - з ним подолати не може. Обуял тролів лютий страх, і втекла вся троллиная погань із тих місць куди очей дивляться.
Та з тієї пори могли люди й днем, і вночі без побоювання ходити у Драгсхольмський ліс.