Ішов якось по дорозі Далан худалшан — Сімдесят небилиць із двома друзями. Виявилися вони без вогню. Недалеко здалася юрта, із труби її йшов дим. Далан худалшан відправив одного із друзів за вогнем. Зайшов він у юрту й говорить хазяїнові будинку:
- Я прийшов попросити у вас вогню.
- Якщо даси вирізати зі спини ремені, тоді дам, — відповідає старий.
Хлопець погодився вирізати ремені (зі спини) і помер. Відправив Далан худалшан другого товариша у ту ж юрту, а він, як і той (колишній), теж номер. Нарешті пішов сам Далан худалшан.
- Де мої товариші, яких відправляв за вогнем? - запитав він у хазяїна юрти.
- Я сказав їм, що вони одержать вогонь після того, як дозволять вирізати ремені зі своєї спини. Я вирізав, а вони померли, — відповідає.
Далан худалшан просить:
- Дайте вогню!
- Виріжу ремені із твоєї спини, тоді одержиш вогонь.
- Я розповім тобі сімдесят небилиць, але ти не повинен (переривати мене), говорити мені що я брешу. Якщо скажеш, то я у тебе самого виріжу ремені, — говорить хлопець.
Зупинилися на цьому. Почав розповідати Далан худалшан:
- Я народився раніше свого батька. Пас я верблюдів свого діда. Один з верблюдів пішов на інший берег моря. Не зміг я перебратися туди й повернути верблюда. Зібрався я переплисти на трісці, але вона не змогла підняти мене. Нарвав я трави й поклав на море, трава підняла мене. Прийшов я до верблюдиці, а у неї верблюденя народилося. Став я верблюденяти на верблюдицю нав'ючувати, а вона не змогла підняти його. Тоді я спробував нав'ючити верблюдицю на верблюденя. Виявилося, він запросто її підняв і рушив. Гнав я верблюда, до мене під'їхав одна людина на білому коце й запропонував мені помінятися. Помінялися. Їду я на коні, а кінь іде й валандається. Обернувся назад, а із хвоста мого коня виросло високе, гарне дерево, воно скребе по небу й мучить мого коня. Спробував я піднятися на небо по зростаючому дереву. Карабкался, карабкался й піднявся на небо. Там повнісінько відгодованих корів. Я почав їсти їх, але не зміг наїстися. Потім з'їв ще праве стегно корови й тоді наївся. Став шукати спосіб, як би спуститися мені звідти. Зі шкір корів я сплів мотузку. Прив'язав його за небо й спускаюся вниз. Моя мотузка виявилася короткою. На моє щастя у цей день одна височенна людина зерно розвіював, зачепився я за полову й спустився. Спустився й зав'язнув у глині. Не міг я вилізти із глини. У цей час прилетіла чайка й відклала яйця у моєму юшці. Прийшла руда лисиця, прагла викрасти яйця з мого вуха. Тільки вона сплигнула, як я схопив її за хвіст, сам видерся із глини, а хвіст лисиці відірвався. У її хвості виявився цікавий лист. Побрав я цей лист і почав читати. Мій батько повинен одержати від твого батька гроші. Ось я й прийшов одержати борги.
- Не бреши, мій батько ні копійки не повинен твоєму батькові, — говорить та людина.
Так обманутий багатій програв суперечку, дозволив вирізати ремені зі своєї спини й помер.
Далан худалшан обдурив дуже багатої людину, побрав усі його добро й вогонь і повернувся до себе додому.