Одна людина відправила сина на військову службу. Пройшли роки. Повернувся зі служби син, але не один. Перед батьком стояли два схожі один на одного як дві краплі води хлопця. Обоє навперебій кричали старому: — Я твій син! - Ні, я твій син!
Та як не придивлявся до них старий, не міг визнати, хто ж теперішній син, а хто видає себе за нього. Побрав тоді їхній старий, і пішов до Аржа Боржи-Ханові, сподіваючись на розум і справедливість хана.
Хан не замислюючись, обіцяв довідатися, хто із двох теперішній син. Та звернувся до двійників:
- Ну-но, розповідайте мені родовід свого батька. Хто з вас пам'ятає імена діда, прадіда, пращурів?
Перший перелічили імена предків до десятого коліна. Другий знав імена тільки діда й прадіда.
Аржа Боржи-Хан оголосив — старий, твій син той, хто пам'ятає родовід у десятьох колінах.
Старий подякував ханові й пішов додому. Від нього не відставали обоє хлопця. Той, що не пам'ятав родоводу, гірко плакав. Незабаром вони піднялися на пагорб, а там сиділа дівчина. Вона запитала:
- Хто ви такі? Та чому цей хлопець плаче?
Старий розповів:
- Відправив я нукером на службу одного сина, а повернулися двоє. Я не зміг довідатися хто з них мій теперішній син, пішов до хана, і він мені допоміг.
- Що ж ти плачеш? - запитала дівчина у хлопця.
- Я, я його син рідний, а родовід не пам'ятаю, тому що багато років прослужив, забув.
Дівчина сказала:
- Я вам допоможу, баабай, відрізнити хто з них ваш син.
Та сказала хлопцям:
- Відійдіть подалі й біжіть сюди. Хто першим добіжить, повинен заплигнути у мою глиняну сулію, — дівчина через спину витяглася маленьку сулію. Хто у неї зайде першим, той і син цієї людини.
Хлопці відійшли, і побігли назад. Хлопець, що пам'ятав десять поколінь, відразу випередив другого, і першим добігши до сулії, заліз у неї. Іншої, прибіг засапавшись, і не зміг просунути у горлечко навіть руку. Дівчина заткнула пробку й сказала:
- Це чорт-шолмос. Він праг стати вашим сином, обдурив і вас, і хана.
Старий і його син сталі гаряче дякувати дівчині, і побігли до хана.
Аржа Боржи-Хан довідавшись, що його обдурив шолмос, розсердився, і велів спалити чорта разом із сулією.
Хан розв'язав довідатися, що це за розумна дівчина, і послав за нею, але її вже не було. Тоді хан наказав розкопати пагорб. З нього вийшов золотий трон із тридцятьма двома сходами. На кожній сходинці стояло по два стражники зі срібла.
Аржа Боржи розв'язав сісти на трон, але коли він зійшов на першу сходинку, вартові ожили й сталі штовхати хана вниз. Невдачливий хан упав у бруд. Підійшовши до сходів збоку, хан прочитав, що це трон Ухин-Тенгери — небесної діви, володарки доль. Сісти ж на нього може тільки той, хто піднімаючись, розповість на кожній сходинці по одному улигеру — казці кожному стражникові.
Що й зійшов на трон, стане володарем Замби Туби — усієї землі, а після смерті — небесним ханом у країні Ухин-Тенгери.
Хан пішов на трон, розповідаючи улигери. Йому треба було розповісти 64 улигера, а хан розповівши 63, не міг більше згадати. Тоді верхні стражники схопили його, і стали бити. Потім передали його стражникам на 31 сходинці, і так далі. Кожний стражник бив бідного хана, і у такий спосіб вони спустили його по сходах. Після хан, від таких побоїв і вмер. А дівчина та й була Ухин-Тенгери — володарка доль. Рідко вона допомагала людям, усе більше було від неї нещасть. Але Усе-таки вона одна зі східних злих тенгринов, від якої було хоч небагато добра.