Було це за давніх часів. Поїхав молодець до тестя у гості. За третім перевалом побачив він сімох старих. Сидять вони чинно у багаття, довгими трубками попихивают, чекають, коли м'ясо звариться.
Під'їхав молодець до багаття, мовчком з коня зліз, мовчком трубку прикурив, у стремя ногу вставив — зібрався далі їхати. Тоді говорить йому один зі старих:
- Не велика честь молодому батору, який не привітавшись зі старшими, прикурив трубку від їхнього вогню й заспішив у шлях, забувши наше прислів'я: зварене откушай, старих послухай.
Смиренно вислухав молодець старого й говорить:
- Правда ваша — допустив я більшу помилку, але не від гордості й зарозумілості, а по недосвідченості своєї й безтурботності, за що прошу у вас прощення.
Присів юнак до багаття, покуштував звареного м'яса, вислухав старечі ради й відправився далі.
Та так легко у нього на душі стало, що захотілося пісню проспівати. Але тільки затяг він роздольну пісню, як підхопили мотив і ока, і вуха, і ніздрі!
Злякався молодець, примолк і до самого кінця шляху рота не відкривав.
Доїхавши до юрти свого тестя, молодець мовчком переступив поріг, мовчком напився чаю й — на превеликий подив тестя — мовчком від'їхав знадвору.
Удома вийшла його зустрічати молода дружина. Але ні слова не сказав їй молодець, перемінив коня й зарисил у степ — пасти свій табун.
Пасе день, пасе інший, тиждень пасе, додому носа не показує. Пригорюнилась дружина. "Що б це значило? - думає. - Мій чоловік ніколи мовчуном не був, а отут приїхав з гостей — не привітався, виїхав табун пасти — не попрощався й, схоже, не думає додому вертатися".
Веліла вона осідлати собі коня й відправилася чоловіка розшукувати. А як знайшла — нарікати стала:
- Хіба так теперішні чоловіки надходять? Вернувся з гостей і слова ласкавого не промовив, відправився табун пасти й звісточки про себе не подав!
Довше терпіти у молодця сил не вистачило. Відкрив він рота і негайно ж заговорив не тільки мовою, але й ніздрями, і очима, і вухами.
Довідавшись, у чому справа, дружина побранила молодця за скритність і говорить:
- Завтра на світанку, коли наш підпасок нагнеться й прийметься роздмухувати вугілля, ти переступи через нього.
Так і зробив молодець. Перекинулася напасти на підпаска. Кинувся той з переляку на вулицю, перестрибнув через чорного барана. Мекнув баран не своїм голосом. Почули його семеро вовків, прийшли й з'їли, навіть шкіри не залишили. Перекинулася напасти на семеро вовків. З тих пір вони й виють на сім голосів.