Заплішений дурінь

24-10-2016, 11:41 | Бурятські казки

Давним-давно жив один багатій. Худоби, грошей, золота було у нього повно. Усі землі перебували у руках у цього багатія. По три-чотири батраки працювали у нього й узимку, і влітку. Ні кінця, ні краю не було їхній роботі.

Мав багатій єдиного сина, та й той був Дурень круглий — Шабар тенег. Поїхав він своя худоба оглядати, а порахувати його не вміє. По своїх володіннях їздив — ні лугів, ні лощин не розрізняв. Батько праг навчити сина дечому по господарстві, щодня саджав його на гарного коня й відправляв до землі так худобі придивлятися. А син їздив куди ока дивляться, не об'їжджала своя худоба й верталася назад.

- Такого хлопця ніяк не навчиш, — говорить багатій своїй дружині. - Після нашої смерті злодії викрадут уся худобу, вовки так собаки будуть нападати. Золото й гроші ворогам нашим дістануться. Люди обманом усе добро у нього виманять. Важко прийде синові після нашої смерті. Треба підшукати йому гарну дружину. Якщо у нього буде така дружина, вона не розбазарить наше добро та й сина нашого не буде мучити. Нехай і не працює, золота, грошей наших на їжу й одяг вистачить їм на усе життя.

- По улусах треба поїздити, зібрати борги так податки, може бути, синові підходящу наречену знайдемо, — говорить дружина. - Якщо зустрінеться гарна (дівчина), треба з батьками поговорити. Поки ми у стані, потрібно щедро їх обдарити худобою, грішми й золотом.

- Вірно, дуже правабоно ти говориш, — погоджується багатій. - Осідлаю я коня, і поїжджу по улусах.

Надяг багатій гарний одяг, сіл на доброго коня й поїхав по улусах. Виходить він з одного будинку, заходить у другий. З однієї труби маленького крайнього будинку йде дими. Прив'язав він коня й зайшов у цю хатинку. Там старий з бабою ставили казан ( для паління архи).

- Який гарний гість приїхав! Перший казан ми ставимо, — говорять вони. - Який щасливий гість подарував! Сідаєте. Звідки ви й куди шлях тримаєте? - запитують вони.

- Їжджу по улусах, збираю борги свої, — відповідає багатій.

- Здалеку ви приїхали, сідаєте, скоро архи буде готовий, — говорить старий.

- Який гарний гість подарував, із учорашнього дня у нас свіже м'ясо є, — вторить баба.

У цей час із вулиці зайшла молоденька дівчина й говорить:

- Гість у нас.

Привіталася вона з гостем і звертається до матері:

- Гостюючи треба нагодувати.

Стала вона швидко на стіл збирати. Мати у избаане — дерев'яній посудині поставила архи. Багатій п'є архи, їсть м'ясо так усе придивляється до їхньої дочки. Дуже гарна вона у них була.

- Побрати б її у невістки, не прогадав би, — думає він.

Тим часом скінчився архи. Багатій витягає з кишені гроші, віддає старому зі словами:

- Прагну вас почастувати.

- Який гарний гість, навіть гроші дає, — говорить старий.

Пішов старий до сусідів і приніс архи із трьох казанів, архи з одного казана багатій поставив перед старим, із другого казана — тримає сам. П'ють вони архи, і багатій починає така розмова:

- У мене єдиний син. У вас одна дочка? Одна! Не чи можемо ми стати сватами, обмінятися поясами?

- Звичайно! Як же відмовитися від сватовства з такою людиною? - відповідає старий. -віддамо єдину дочку заміж і будемо у золі так у пилу копошитися. Хто ж буде за нами доглядати? Хто буде годувати?

- Посватаємо вашу дочку, вона із чоловіком своїм буде допомагати вам. Віддам вам худоба, гроші, новий будинок поставлю. Відданий вам п'ятнадцять голів овець, чотири корови, три коні, щоб ви могли запрягати.

- Якщо ви будете допомагати нам і підтримувати, згодні стати сватами, — відповідає баба.

Багатій зняв свій шовковий пояс, віддав біднякові. А той свій шкіряний пояс віддав багатієві. Багатій знову витягає гроші, ставить архи на честь сватовства. Випили. Потім багатій сіл на свого коня й, дуже веселий, задоволений, поїхав додому.

У'їхав він у двір, праг злізти з коня, але (звалився) з нього й упав.

- Що ж це таке? Що за примхи? - лає його дружина.

- Така гарну справу зробив, як же не випити? - говорить той.

Перестала дружина сваритися й повела його додому. Зайшли у будинок, багатій розповідає своїй дружині:

- Гарну невістку підшукав. Через недельку весілля зіграємо, сина підготуй.

Багатій ліг спати, а дружина заклопотала по будинкові. Одягли старі свого дурного сина — Шабар тенег у гарний одяг, волосся йому розчесали — і став він схожий на людину. Сім доби вони готовили архи-тамхи так м'ясо.

Через сім доби бідняк запросив з улусу кілька людей, старих так бабів, і на своїй гарбі — возу поїхали на весілля. Багатій зустрічає їх зі своїми батраками, бере під руки й веде додому. На столі, що на чотирьох ніжках, усього було повне. На столах з багатьма ніжками всякої їжі смачної повно. Для невістки й сина накрили стіл у дуже гарній кімнаті.

Сім доби гуляли-бенкетували. На восьму добу гості стали збиратися додому. Сватам дали п'ятнадцять голів овець, чотири корови, три коні запрягли й трьох свої батраків відправили їх проводити. Шістьох тесль відправив багатій, щоб будинок поставили біднякові, і двох хлопців, щоб вони допомагали йому косити сіно, забирати врожаї так ходити за худобою. Та зажили (старі) добре.

А дочка бідняка, що стала невісткою багатої людину, усю роботу робить по будинкові. Шабар тенег одного разу виїхав оглянути свої череди. Коли він повернувся, дружина запитує:

- Скільки у вас коней?

- Не знаю, — говорить хлопець.

- Скільки овець?

- А цього зовсім не знаю! Бігають якісь вівці, так не знаю, наші вони або чужі.

- А скільки у вас рогатої худоби? Скільки дійних корів?

- Мати приганяє корів і доїть сама, а далі нічого не знаю.

- Скільки у вас орної землі? Скільки засіваєте?

- Не запитуй-но у мене всяку дурницю, — відповів їй чоловік і вийшов на вулицю.

Задумалася й зажурилася тоді дівчина.

- Говорили, що у багатія син — круглий Дурень. Видне, усе життя прийде мені з ним мучитися, — думає вона. - Усі люди треба мною будуть сміятися так потішатися.

А багатій із дружиною ради-радешенькй.

- Тепер-Те наш син візьметься за розум, — говорять вони. - Після нашої смерті вона збереже усе господарство, худобу й гроші нікому не віддасть. Гарну невістку підшукали.

- Що ж ти не з'їздиш до батьків у гості? Та мене могла б із собою побрати, — говорить одного разу хлопець дружині.

- З тобою поїхати — людей потішати, ганьбитися, — відповідає дружина. - Поїдь один, якщо нічого не розумієш і просишся у гості.

Після такої розмови хлопець говорить батькові з матір'ю:

- До тестя поїду у гості. Дружина дозволила мені з'їздити.

- Потроху розуму набирається наш син, видне, невістка так учить, — говорять багатій із дружиною.

- Якщо прагнеш поїхати до родички, то надягни гарний одяг, сідай на гарного коня, — говорить батько синові.

Той осідлав гарного коня, надяг гарний одяг.

- А ти знайдеш свого тестя? - запитує батько, проводжаючи сина.

- Немає!

- А дорогу знаєш?

- Немає!

- Я тобі покаджу дорогу, — говорить дружина. - З дороги не звертай, поїдь прямо. Поїдеш по тайзі. Якщо згорнеш там з дороги, попадешся у лабети вовків і собак. Доїдеш до опушки лісу, там новий будинок побачиш. У ньому твій тесть живе. Тесть скаже, що зять приїхав, заколе вівцю, міцний архи поставить. Ти не накидайся на м'ясо, співай небагато, а то живіт занедужає. Міцного архи багато не пий, не дурниці, дивися дурощів не нароби, пригуби небагато й постав на стіл.

- Добре, — погоджується той.

- Перед тем, як постелят тобі постіль і покладуть спати, ти зніми весь одяг із себе. Добре склади. Зрозумів?

- Зрозумів, — відповідає чоловік.

Так вона проводила чоловіка у дорогу. Та поїхав Шабар тенег клуса по тій дорозі, яка привела його у ліс, у густий сосник, що не пройти й не проїхати людині. На самій дорозі величезна сосна росте. « Як же мені бути із цієї сосною - те, — думає хлопець. - Дружина карала не звертати з дороги. Якщо згорну з дороги, можу заблудитися. Треба піднятися самому на цю сосну, потім коня перекинути через неї на ту сторону», — розв'язав він. Став він забиратися на сосну. Хапається за один сучок, за другий, чіпляється за третій. Сучок не витримав, зламався — і Шабар тенег звалився вниз. Лежить він під сосною, обхопивши її, і думає: «Ось як помирають, зірвавшись із сосни».

У цей час двоє чоловіків рубали дерева у лісі й помітили, що кінь із ранку до вечора там коштує. «Чому цей кінь тут коштує, — дивуються вони. - Може, злодії украли й залишили, підемо подивимося», — говорять вони між собою.

Підійшли чоловіка близько, бачать — на коні дуже гарне сідло, оброблене сріблом. Під сосною лежить молоденький хлопець із розкритими очима, обійнявши сосновий сучок.

- У прохолодному місці лежиш? Відпочиваєш? - запитують хлопці.

- Звалився із сосни, помер я, — відповідає той.

- Мертві не розмовляють, ти ще живий, — говорять ті хлопці.

- Добре, якщо я ще живий, то встану, — сказав хлопець, відкинув сучок і встав.

- А навіщо ти на сосну-те поліз? - запитують ті.

- Дружина мені карала не звертати з дороги, щоб не попастися у лабети вовків і собак. Їду, а на моїй дорозі ця сосна росте. Праг залізти на сосну й перекинути через неї коня на ту сторону й знову вийти на свою дорогу, — відповідає хлопець.

- Сідай на коня, ми виведемо тебе на дорогу, — говорять ті двоє.

Шабар тенег сіл на коня. Об'їхавши сосну, ті вивели його на дорогу.

- А куди ти шлях тримаєш?

- До тестя їду.

- Поїдеш по цьому лісу до кінця. Та на краю його побачиш високий гарний будинок. Там живе твій тесть, — сказали йому хлопці.

Та поїхав Шабар тенег по дорозі далі. Їхав, їхав і доїхав до опушки лісу. А там високий новий гарний будинок. Як побачив той будинок, пришпорив коня й клуса помчався туди.

Прискакав, а тесть його на вулиці коштує.

- У, зять приїхав, — сказав він, розсідлав коня, пустив на луг пастися. Зятя побрав під руку й повів у свій новий будинок.

Заходять, там теща зі словами:

- Син наш приїхав.

Посадили зятя за стіл, поставили перед ним жирну свіжу баранину, міцний архи.

- У перший раз ти у нас, зять, пий наш архи, їж м'ясо, — говорять. Та наливають йому архи. Той пригубив і говорить:

- Архи я не п'ю, самі пийте!

Старий з бабою п'ють архи, говорять:

- Якщо не п'єте архи, хоч м'яса поїжте.

З'їв він два-три шматочки м'яса, сказав: «Спасибі» — і вийшов через стіл.

- Син багатія, що звик до різноманітної їжі, то наше за їжу не вважає. Утомився, видне, у дорозі далекої, — міркують старий з бабою.

Потім теща приготувала (зятеві) постіль. Той роздягнувся й ліг у чому мати народила. Старий з бабою усе сидять, п'ють архи і їдять. А зять поїв трохи, як удома карала дружина, і зовсім голодний ліг у постіль. Лежить і думає: « Як ці двоє ляжуть спати, усе м'ясо нишком знімання».

Старий з бабою випили архи й лягли спати. Як тільки заснули вони, Шабар тенег піднявся з постелі, у темряві побрів туди, де було м'ясо. Раптом він міцно стукнувся головою. Зверху щось полилося. Поторкав рукою — липне. Розв'язав вийти на вулицю й витертися, направився до дверей. На ґанку побачив берестяний туесок, набитий баранячою вовною, і став витирати себе нею. Потім він вийшов на місячне світло, подивився й не довідався себе: увесь покритий баранячою вовною й схожий на барана.

Тесть його був митецьким майстром. Розігрітий клей він залишив на полку. А (зять) перекинув його на голову. Від вовни тієї він не може звільнитися, розв'язав, що став бараном. Забрався у зграйку й ліг там з вівцями. Опівночі наскочили туди злодії за вівцями на запряженій парі коней з більшим ящиком. Зупинили коней біля зграйки, зірвали з неї дах, і один з них заскочив туди. Звідти кинув відразу барана, що лежав біля Шабар тенега. Потім кинув його самого. Злодії закинули у свій ящик близько чотирьох-п'яти овець і виїхали. З баранами відвезли й Шабар тенега. Рогами й копитами вівці ледве було не розпороли йому черево.

Тим часом уже наближався світанок. На світанку вони проїжджали повз загін з вівцями Шабар тенега. Почувши звідти бекання овець, мекнули й ті барани, які перебували у ящику. «Я ж теж баран», — розв'язав Шабар тенег і дико заревів. Це ревіння налякало злодіїв. « За нами люди женуться», — стривожилися вони. Розпрягли коней, сіли на них і умчалися, залишивши віз із ящиком.

Зі сходом сонця дружина Шабар тенега пішла вигнати овець і худоба (на пасовище). На дорозі вона побачила віз із більшим ящиком. «Що ж у цьому ящику?» — подумала вона й заглянула. А там її чоловік Шабар тенег між чотирма-пятио баранами лежить, витріщивши ока.

- Що ж з тобою струсило? Як ти сюди потрапив? - запитує (вона).

А чоловік говорить:

- Я ж став бараном. По твоїй раді я поліз на сосну, звалився й помер. Потім знову став живим. Ти не веліла звертати з дороги. А на дорозі моєї росла сосна. Пожвавили й підняли мене два хлопці, допомогли об'їхати сосну й вийти на дорогу. Так я вибрався на дорогу й доїхав до тестя. Тесть виявився надворі, коня мого пустив на пасовище. Коли я зайшов у будинок, теща розділу мене й повісила одяг. Посадили мене за стіл, жирне м'ясо, міцний архи переді мною поставили. Як ти карала, архи я тільки пригубив, з'їв два-три шматочки м'яса, сказав: «Наївся» — і вийшов через стіл. Теща послала мені постіль. Коли лягав спати, як ти веліла, усе із себе зняв. Уночі сабоно їсти захотів. Коли старі заснули, праг м'ясо поїсти так стукнувся головою об щось і перекинув на себе. Праг це витерти й вийшов на вулицю. На ґанку була овеча вовна. Цією вовною я став витирати себе, став схожим на барана й забрався до них. Коли лежав я з вівцями, викрали мене злодії й привезли сюди.

Дружина не стала нікому його показувати, нагріла води, вимила, зскребла всю вовну з нього, одягла у інший одяг. Потім вона відправила до батьків людини зі звісточкою: «Ваш зять виходив на вулицю, побачив там, як крадуть ваших овець. Погнався він за злодіями без одягу, наздогнав їх тут і відібрав овець. Привезіть одяг зятя, коня його приженете так овець своїх заберіть».

- Дуже розумний у нас зять, — говорять тесть із тещею. - Не ночував-те він тому, що ганявся за злодіями, щоб урятувати наших овець.

Та поїхав туди тесть із одягом зятя, побрав його коня й привіз своїх овець.

Так вона промучилася з ним усе своє життя.

Зараз ви читаєте казку Заплішений дурінь