Одна людина, розв'язавши одружитися, відправився за море. Женившись там, протягом дев'яти днів святкував, протягом восьми днів гуляв; а коли вернувся, то знайшов у себе у дворі звіриного хана Арhан Галзуу, у якого рота був у сажень, а ікло — у аршин.
- Раз ти спізнився на великі збори, то я тебе проглочу, — говорить Арhан Галзуу, розкриваючи свій саджений рота, оголюючи своє аршинне ікло.
Та людина відповіла:
- Помилуй! Мене там затримав богдо.
- Що це за богдо? - запитує Арhан Галзуу.
- Він дуже сабоний, він мене піймав і переміг.
- Що це за богдо? Де він? - запитує Арһан Галзуу.
- Я відправлю людину за ним, приходите завтра, — несміливо відповідав та людина.
Приготував він три бочки, зробив залізні ланцюги, залізний намордник і став чекати.
На інший день приходить Арһан Галзуу й запитує:
- Де цей богдо?
- Отут, — говорить він, знімає кришку з бочки й показує на спирт.
Заглянувши у бочку, Арhан Галзуу побачив своє відбиття.
- Ось це і є богдо, — показує та людина на відбиття у бочку. Тоді Арһан Галзуу почав пити спирт. Випивши до дна, він запитав:
- А де ж богдо?
- Тут він сидить, — показує людей на другу бочку. Він і там випив спирт.
Потім людина розкрила третю бочку. Арһан Галзуу, не допивши у ній спирт, звалився.
Тоді та людина побрала намордник, надяг на голову Арһан Галзуу, на ноги йому надяг ланцюгу й побив ціпком до півсмерті. Після трьох доби Арhан Галзуу отямився, але не зміг не ворухнутися, не встати.
- Це що ж трапилося із мною? - запитує.
- Так зробив з вами богдо, — відповідає людей.
- Залишайся ти з людьми богдо, будь із ними, а мене звільни, — просить Арhан Галзуу.
Зняла людей з нього намордник, ланцюги й звільнив його. Потім Арhан Галзуу прийшов у собор і сказав ченцям:
- Я повернуся через три дні. На той час порахуйте, скільки зірок на небі, угадайте, про що я думаю.
Коли Арhан Галзуу пішов, ченці вийшли й сталі вважати зірка. Ніяк не можуть порахувати. ( Та й хто ж у силах порахувати зірки?) Був один чернець, розумна людина, але спився він, і був вигнаний з монастиря. Після цього він став мірошником на млині.
Зневірившись, ченці відправили людину за тим мірошником. Прийшов мірошник і запитує:
- Чого ви прагнете від мене?
- Був тут хан і велів порахувати нам зірки на небі. Як нам порахувати? - просять ради ченці.
Велів мірошник принести чисту необписану книгу. Став він ставити туди номера, цифри без рахунку й розбору. Так протягом двох днів він списав книгу.
У поганому одязі, з худою особою, у рваній куртці, у борошні, чернечому одіянні — таким став мірошник перед ханом. Входить хан:
- Скільки ж зірок на небі? Порахували?
- Порахували, — відповідають ченці.
- Скільки ж ви нарахували?
- Ось скільки, — сказавши так, розкрили вони перед ханом книгу.
- Що це ви написали? Отут усе написане без розбору. Хіба можна усе це підрахувати?
- Якщо вважаєте, що це невірно, те вийдіть сьогодні ввечері й порахуйте. Це саме збіжиться з нашим підрахунком.
Ханові нема чого було заперечити на це.
- А що я думаю, відгадали? - запитує хан.
- Відгадав, — відповідає «чернець». - Ви думаєте, що я чернець? - запитує він у свою чергу.
- Так, — була відповідь хана.
- А я мірошник, — із цими словами він скинув із себе чернече одіяння й залишився у своїй рваній куртці, увесь у борошні.