Якось колись жила-була сім'я. Було у них сім кіз. Чоловік (хазяїн) не пас своїх кіз, завжди пасла їхня дружина. Раа послала вона пасти кіз свого чоловіка, присмажила йому (на дорогу) п'ять сирих лепешок і сказала:
- Буде там галявинка-прогалинка, а посередині неї — плоський камінь, на нього ти не сідай.
Чоловік пішов.
- Який затишний камінь, — говорить він, побачивши тог самий плоський камінь, про який говорила дружина.
Сіл він на нього, з'їв своїх п'ять сирих лепешок і заснув.
У сні він пустив вітри так, що камінь розколовся вщент, розідрані чорні штани його порвали, пятипудовие чоботи відірвалися, галявинку-прогалинку гаром заволокло, сім чорних кіз його не стало (видне), (а сам) побіг до хана.
Говорить ханові:
- Я так пустив вітри, що плоський камінь ущент розколовся, розідрані чорні штани порвали, пятипудовие чоботи мої відірвалися, а галявинку-проталинку гаром заволокло.
- Екий ти пров..н, — сказав хан і прив'язав його за ніжку ліжка.
На той час виявили дія ті п'ять сирих коржів, і він до того пустив вітри, що розбив голову ханові, зламав зачіску (коси) ханші й ніжки у ханського ліжка.
Прибіг він до себе додому й про усе розповів дружині. У відповідь дружина його вилаяла, сама пішла й привела кіз.
(Цим і скінчилося).