Жив бідний-пребідна людина. Не було у нього ні собаки, ні худоби. Усе життя тільки із сокирою ходив, зрубував дерева й майстрував — ставив будинку у різних улусах і будівлі різні робив. Та пішла поголоска про нього всюди: гарний, мол, тесля. Дійшла поголоска про Банси-Дурні до старого тайши. Наказав він привести його до себе.
Приходить Банси-Дурень і запитує у старого тайши:
- Навіщо призвав мене?
- Дійшов до мене слух, майстерністю славишся у плотничьем справі, — говорить той.
Після такої відповіді старого тайши Банси-Дурень говорить:
- Я тобі побудую гарний будинок.
Та почав він будувати старцю будинок. Поставив міцний фундамент (підстава), мистецьки обробив дерево. Пройшло якихось два місяці — і величезний будинок ось-ось буде готовий. Отут підійшов час великого свята у році, і Банси-Дурень запитує у старого тайши:
- Можна мені додому сходити?
- Сходь, — відпускає той.
Відправився Банси-Дурень до себе у улус, де він народився. Погуляв там недельку й назад зібрався до старого тайше працювати. А у рідному улусі Банси-Дурня жила одна дуже багата людина. Він відгодовував на м'ясо трехгодовалого бичка й тримав його у огорожі на галявині.
Коли стемніло, Банси-Дурень піймав цього трехгодовалого бичка й повів його до старого тайше.
Помітив пропажу багатій, сіл на свого гарного коня й відправився навздогін за злодієм. Перед світанком наздогнав Банси-Дурня, який вів його бичка.
- Навіщо ти украв мого бичка? Підемо, скаржитися буду я старому тайше.
Зовсім уже стало світле, поки вони прибутки до старого тайше. Приїхали, багатій прив'язав коня, бика й зайшов до старого тайше. А Банси-Дурень знову украв цього бика, вивів його на дорогу, забив там, а м'ясо роздав бідним людям.
Коли багатій зайшов до тайше, той запитує у нього:
- Звідки приїхав? Справа є?
- Банси-Дурень украв мого трехгодовалого бичка, — відповідає багатій. - Погнався за ним і тільки тут його піймав.
- А де ваш бичок? - запитує старий тайша.
- Тут, надворі прив'язаний.
- Підемо, подивимося, — говорить старий тайша.
Дивляться — один кінь стоїть на прив'язі, а бичка немає. Старий тайша розсердився на багатія, став лаяти його:
- Насміхатися здумав треба мною? Коли ти знайшов бичка свого, куди ж він подівся? Брешеш ти!
Тоді багатій, ображений старим тайшой, говорить:
- За свою брехню догодиш у у'язницю. Ніщо не врятує тебе — ціпок тобі не мати рідна та й прути не друзі. Відшмагати б твою спину до крові, тоді будеш знати, яке брехати!
Підхопився багатій на свого коня й без бичка повернувся додому. Заходить Банси-Дурень до старого тайше, той запитує:
- Ну, як ти погуляв?
- Нічого, сім доби гуляв.
- А навіщо ти украв у того багатія трехгодовалого бичка?
- Старійшина-Тайша, говорять, якщо не перешкодити джерельну воду, не помутніє вона. Якщо Банси-Дурень не зуміє украсти, кого ж тоді злодієм назвати.
Старий тайша не найшовся, що відповісти, тільки голосно зареготав так погладив по голові Банси-Дурня.
- Мабуть, закінчуй будівлю мого будинку, — сказав він йому.
Коли Банси-Дурень побудував дуже гарний будинок, тайша напоїв його міцним архи, нагодував жирним м'ясом, одяг, віддав гроші й говорить:
- Вертайся у рідні краю й відпочивай.
Так, кажуть, Банси-Дурень добув гроші, одягся й загнав у глухий кут старого тайшу.