У давній час, говорять, жила одна бідна-пребідна, але дуже розумна спритна, шустра жінка. У неї був один син. Виріс син більшим. Коли він став дорослим, його прагли, забрати у армію. Мати турбується:
- Що ж мені робити? Відправлю єдиного на цім білому світлі сина у армію, на війну й знати не буду, живий він чи ні, — засмучується вона.
Доля її сина не дає їй спокою ні днем, ні вночі.
Одного разу їй приснився сон, нібито її син повернувся з війни живий і непошкоджений. А так трапилося тому, що мати зшила зі шкіри унти, які не рвуться, і порадила йому таку їжу, від якої завжди ситно. Дала пораду, як уберегтися від кулі. Такий вона побачила сон.
Прокинулася вона й думає:
- До чого б це? Як усе розгадати? Що за сон мені приснився?
Думає вона днями й ночами. Думала, думала й перед від'їздом сина у армію зшила йому унти зі шкіри трехгодовалого бика, яку сушила три роки на димовому отворі юрти.
Прощаючись, мати покарала синові:
- Син мій, ти їдеш. Від мене відірваний шматок, з ребер моїх вишедший малец. Немає у тебе старшого брата, щоб тобі голову підняти й подивитися, немає у тебе молодшого брата, щоб ти нахилився й подивився. Мати твоя одна залишається на своїй батьківщині теплої, а ти їдеш на холодну чужину. Зшила я тобі зі шкіри трехгодовалого бика, висушеної на димовому отворі юрти, унти. Три роки ці унти не порвуть, від роси не промокнуть, у холод у них не змерзнеш. Вислухай уважно наказ своєї старої матері. З м'яса грубе вибирай, із хліба вибирай горіле, спи під димом.
Потім обнялися мати із сином і розсталися. Мати залишилася будинку, а син відправився на війну. Страшно й моторошно було на війні. Син усе робив по наказу матері. Їв грубе м'ясо й горілий хліб, спав під димом. Поступово він став забувати наказ матері. Перестав спати під димом, у їжі не став розбиратися. Кулі у нього ось-ось потраплять.
Одного разу він почав засипати, і почулося йому кування зозулі. Відкрив ока. Виявляється, хлопцю приснилося, що зозуля кукует: «Ти, хлопець, забув наказ своєї матері. По поганій дорозі пішов, не спиш під димом, не розбираєшся у їжі». Це відразу ж нагадало хлопцю наказ його матері.
З пор син робив так, як веліла мати. Люди дуже дивуються, що він вибирає найгіршу їжу, унти його не рвуться й не мокнуть, спить під димом.
Кілька років хлопець пробув на війні. Трохи хлопців повернулися додому раніше його. До них прибігла його мати.
- Хлопці, усі ви повернулися. А чому немає мого сина? - запитує вона.
- Твій син умер. М'яка земля, де він лежить, проросла травою, тверда земля, де він лежить, покрилася дрантям, — відповідають вони.
- Ні, не вмер мій син. Якщо він усе робив, як я покарала, його смерть не повинна була побрати. Учуяла, що він забуває мій наказ, дала зрозуміти йому про цей, — говорить вона.
А нагадала йому у сні та зозуля. Та справді, був живий її син, ті хлопці просто пожартували.
Повернувся син. Унти, зшиті зі шкіри трехгодовалого бика, не зношені за три роки, майже такі, які були. Та особа його не змінилося,
- ПРО! Син мій! Особа твоє як і раніше повне, одяг і унти твої, як нові. Видне, тобі там непогано було, — говорить мати.
- Дотримуючи твій наказу, я повернувся живий і здоровіший з війни, - відповідає їй син.
Обнялися міцно мати із сином. З тих пір зажили вони щасливо.