Жила одна бідна людина з матір'ю, і була у нього одна-єдина коза. Сам він був ледачим, нічого не вмів робити. Усе сутужніше й сутужніше ставало ним прогодуватися.
- Як же мені прокормити себе й свою матір? - думає він. - Працювати я не вмію, Спробую-но обдурити якого-небудь багатія.
Побрала бідна людина із собою мати й відправився у велике місто. Підійшли вони до будинку одного багатія, який був злодієм. Зустрів хлопець із ним і пообіцяв побудувати йому їдальню. Усе, що було потрібно для будівлі, він випросив у нього.
Та ось задумав хлопець пристрахати багатія. Якось заходить той у споруджувану їдальню, а хлопець раз у раз відкриває так закриває своя скриня. Та розв'язав багатій, що у скрині повинне бути багато грошей і всякого добра. Хлопець найняв однієї людини. Коли настала ніч, багатій проникнув до нього й почав шариться у його скрині. Отут-Те хлопець із найнятою людиною й піймали злодія.
- Ти праг украсти моє добро! Я посаджу тебе у у'язницю! - грозив хлопець.
- Відпустите мене, тисячу рублів дам, — говорить багатій.
Хлопець побрав гроші й відпустив багатія, а сам думає:
- Не буду добудовувати їдальню: нажив собі ворога, іти треба у інші краї.
Одного разу темною ніччю сховав він свої гроші за пазуху, побрав свою матір і пішов. Коза йде за ними. Ішли, вони йшли. Стало темно, пора на нічліг. Довідалися від однієї людини, що недалеко у місті живе багатій по імені Лодой, у якого можна переночувати.
- Дам я козі проковтнути дві-три монети, щоб обдурити багатія, — розв'язав хлопець.
Коли прийшли вони у будинок багатія, там запитують:
- Що за козу ведеш?
- Коза ця дорога мені, як моє життя, — відповідає хлопець.
На інший ранок, коли коза стала испражняться, ті дві-три монети й випали. Хлопець відразу розплатився ними з хазяїном за нічліг.
- Що, коза твоя так і випорожнюється золотими й срібними монетами? - запитує багатій.
- Так, так. Тільки золотом і сріблом. Зараз вона так мало бачила тому, що я не прочитав молитву, — говорить хлопець.
- Продай мені цю козу, — просить багатій.
- Так що ти говориш?! Якщо я продам її, залишуся голодним. Хіба тільки щоб допомогти тобі, мабуть, за п'ятсот рублів поступлюся, — відповідає хлопець.
На тому й домовилися з багатієм.
- Читай молитву так погладжуй їй черево, тоді золото посиплеться з неї, — порадив хлопець, а сам відправився у інше місто. Побрав свою матір за руку й пішов. Поки хлопець проходжувався ло базару у тому місті, багатій тим часом так міцно погладжував черево купленій козі, що та дух випустила. Розлютився багатій і пішов шукати (ошуканця). Зустрів його на одній з вулиць міста, піймав і потяг до хана.
- Ти сам розправляйся з ним, — сказав хан багатієві.
- Як би мені покарати його? - думає багатій.
Розв'язав, він посадити хлопця у мішок і кинути у воду. Поки тяг він його, захотілося багатієві помочитися, і став він мочитися прямо на голову хлопця, що сидів у мішку.
До ріки ще було дуже далеко, а багатієві пити захотілося. (Підійшли люди), розв'язали вони спершу сходити й напитися. Залишили хлопця у мішку й пішли.
У цей час повз проходив один Дурень, який пасла худоба. Побачив він мішок, підійшов і початків мацати, а там начебто людей сидять.
- Що ти сидиш отут? - запитує Дурень.
- Мене прагнуть ханом зробити, а я прагну стати ламою, ось вочему мене посадили у мішок, - відповідає хлопець.
- Що ти за людей? Адже так добре бути ханом, — говорить Дурень.
- Ні, я прагну стати ламою. А той, хто сяде у мішок, відразу ж ханом стане. Якщо ти прагнеш стати ханом, полезай у мішок. Поки не прийшов мій хазяїн, розв'яжи мішок і випусти мене. Сам полезай сюди, — відповідає хлопець.
Дурень розв'язав мішок, випустив хлопця, а сам заліз туди. Хлопець міцно зв'язав дурачку руки й ноги, а сам забрався на високе дерево. Напилися води ті люди, відпочили й повернулися.
- Е! Яким він став легеням! - дивується один.
- Ти відпочив, ось і видасться тобі, що він легше став, — говорять йому.
Потім потягли вони мішок і кинули у воду.
Хлопець зліз із дерева й відправився далі. Прийшов до своєї матері й розв'язав, що тут йому не можна більше залишатися, краще перебратися у інше місце.
Іде він по лісу, мати свою за руку веде. Раптом зустрів їм ведмідь. Хлопець на той час став сабоним і спритним. Коли вискочив ведмідь, він схопив його за вуха, і почали вони битися. Утомилися сабоно. Поки билися, одяг хлопця розірвався й розсипалися у усі сторони його золоті монети. У цей час проходив повз син хана — владика тих місць. Він повинен був у іншому місті стати ханом, ось і розв'язав ще раз пополювати у цьому лісі.
Побачив хлопця й запитує:
- Що ти отут робиш?
А той тільки ворушить губами й робить вигляд, що молитву читає.
- Я син хана, чому ти мовчиш? - запитує.
- Ти перешкодив мені. Я ось цього ведмедя у жертву приношу тенгрию, щоб золотий дощ пішов. Дивися, скільки геть золотих монет валяється, — відповідає хлопець.
- Поступися мені його (ведмедя), — просить син хана.
- А що ви дасте за нього? - запитує хлопець.
- У мене із собою немає ні золота, ніякого іншого добра. Побери мого коня, дорогий одяг, лук зі стрілами, а ти знайдеш іншого ведмедя й принесеш у жертву тенгрию.
- Ну що ж, прийде мені у іншому місці іншого ведмедя принести у жертву. Побери, — говорить хлопець.
Син хана віддав своє добро й побрав ведмедя. А хлопець зібрав одяг сина хана, свої золоті монети — і був такий. Прийшов до своєї матері, сховав коня, одяг і лук зі стрілами.
А ведмідь тим часом задавив ханського сина й утік.
Хлопець надяг на себе одяг сина хана, сіл на коня й помчався до того багатія.
- Хіба ти не помер? Яким красенем став! - дивується багатій.
- Ти мені дуже допоміг. Я побував у водяного Лусан-Хана. Мене там дуже добре зустріли, нарядили у гарний одяг. Ось згадав ваші благодіяння й приїхав, щоб подякувати.
- Як би потрапити до цього хана? чи Не можна мені піти до нього?
- Так це ж дуже просто. Полезай у мішок, я віднесу тебе й кину у воду.
Відніс він його й кинув у воду, а сам відправився до хана.
- Ну, звідки подарував? Та навіщо? - запитує хан.
- Я прибув із країни, де ханом повинен був бути Ваш син. Але він тамтешньому народу довівся не по вдачі, ось вони його й скінчили. Я тайкома забрал його одяг, коня, лук зі стрілами й привіз Вам, — відповів хлопець і передав ханові усе, що належало його синові.
Хан, як побачив усе це, ледве з розуму не зійшов.
- Як би мені помститися їм? Мабуть ти людей розумна, допоможи мені, — просить.
- Це можна. Чим зможу — допоможу.
- Що ж тепер робити? - запитує хан.
- Я з'їжджу, довідаюся, наскільки велика їхня сила, — сказав хлопець і відправився.
Повернувся й доповідає.
- Сили у них слабкі, можна зараз же напасти на них.
Одного разу, темною ніччю, хан напав на та держава й зруйнував його. Коли хан зостарився, він став уважати хлопця рідним сином.
- Ти приймеш мою державу й будеш ханом замість мого сина, — сказав хан.
З тих пір, говорять, хлопець цей став ханом тієї держави.