За давніх часів, говорять, жив один жадібний-прежадібний багатій. Сабоно кривдив він батраків і слуг своїх, голодними їх залишав. Намагався він сховати від людей, щоб ніхто у улусі не знав про це. Але скільки він не приховував, як не намагався, усі його чорні справи стали відомі народу.
Одного разу до багатія дійшли слухи, що приїде великий нойон. Злякався багатій, розв'язав сховати від нойона, як він мучить і пригноблює (працівників). Відправив він своїх батраків далеко у степ, а терплячих і боязких одяг у деяку одежонку, став небагато краще годувати. Небагато зменшив свою злість. Працівники його нічого не розуміють, сабоно радіють, стали веселими й говіркими.
Незабаром до юрти багатія під'їхав важливий нойон із блискучою медаллю на груди, на трійці коней, запряженої у чотириколісний віз, із дзенькотом трьох дзвіночків. Хазяїн-Багатій зустрічає його з уклоном, метушиться навколо гостюючи, намагається догодити. Допоміг йому злізти з воза, посадив на носилки. Четверо розторопних хлопців понесли нойона до будинку. Багатій іде за й запитує:
- чи Зручно сидите? Не чи твердо? Не чи трясе?
Нойон, що сидів спокійно й важливо, раптом підскочив, страшно скрикнув і скотився з носилок.
- Що трапилося? - злякався багатій, ледве живий від страху.
Обхопив він ноги упалого нойона, цілує їх.
А трапилося ось що. Маленький хлопчик, пасший у багатія телят, у той момент, коли нойона несли на носилках, підповз і тикнув його знизу гострим ціпком.
Піймали того шустрого хлопчиська-батрака.
- Ти чорна погань! Звідки ти вискочив і накоїв таке лихо? Шкіру треба здерти із твоєї спини! Чортеня етакий! - скриплячи зубами закричав хазяїн-багатій і схопив за волосся батрака.
- Панотець-Багатій! Вислухайте мене, а потім карайте!
- Що праг сказати, говори! - запитує піднімаючись із землі нойон.
- Той, хто налякає хурмасту, чув я, розбагатіти повинен. На моє щастя побачив я хурмасту, сабоно зрадів й перелякався. Ви, високоповажний, великий хурмаста, вибачте мене! - говорить хлопчик-батрак, коштує, дивиться хитро й кланяється.
Важливий нойон, із блискучою медаллю, як почув, що його назвали хурмастой, відразу перестав злитися, сіл на носилки, підібравши під себе ноги й сказав важливо:
- Це вірно, я і є хурмаста!
А багатієві, що розгубився, який стояв відразу, наказав:
- Не можна карати це хлоп'я. Дай йому одну повстяну юрту, двох дійні корів, ще три-чотири вівці, кони й відпусти.
Потім звернувся нойон до хлопчика-батракові:
- Уважай, що усе це дароване тобі хурмастой тенгрием.
Як не хотілося багатієві, але довелося виконувати наказ нойона.
- Негодник, з ущелини землі вилізлий, тільки шкода, приніс, — шепнув він дружині, змінився у особі й цокнув мовою.
Після цього багатій нікого більше не підпустив до нойона.