У далекі часи Внутрішня Монголія, Халха Монголія й чотири аймаки Халхи були у підпорядкуванні Манжа-Хана.
Одного разу Манжа-Хан запросив у місто Беежен усіх чотирьох нойонів Монголії, щоб привласнити їм високі звання.
Перед кожним з нойонів поставили різьблені столики й кожному принесли чіткі-підставки для чашок. Нойони подумали, що це подарунок хана. Один з них (з молитвою) почав перебирати чіткі, інший наділ їх на шию, третій поклав за пазуху, четвертий, наймолодший, розклав чіткі колом перед собою.
Незабаром принесли чай у глечику й перед кожним поставили срібні чашки без підставок.
Налили чай самому ушанованому з них, і той, обпалюючи руки, ніяк не може знайти місця, куди б чашку поставити. Другий нойон абияк затис гарячу чашку із чаєм меж колін. Третій взагалі не знайшов місця для чашки, а четвертий, наймолодший, побрав чашку із чаєм, надпив з неї й поставив на чіткі.
Тим часом Манжа-Хан спостерігає за ними. Після частування нойонів запросили у інший будинок.
- У цьому будинку у нас сидить далекий гість, але він не вміє розмовляти, — сказали їм і проводили.
Там сиділа людей, мистецьки зроблений з льоду. Самий ушанований нойон став вітати його, а наймолодший нічого не сказав і пройшов повз.
Потім повернулися вони у будинок для столования й сіли на свої місця.
Манжа-Хан запитує:
- Ну як, поговорили, з нашим гостем?
Старий нойон сказав:
- Він, дійсно, не розмовляє.
Але наймолодший нойон перебив його:
- Так він же розмовляв, ви не чули. Він сказав, що понад подарував сюди, але спізнився на термін повернення, ось і сидить.
Час був весняне. Наймолодший і догадався, що ця людина зроблена з льоду, тому так сказав.
Принесли обід. Поставили перед самим ушанованим голову бика, зроблену із глини; перед другим нойоном — голову свині із глини; перед третім — голову барана теж із глини; перед четвертим — кінську голову, також зроблену із глини.
- Покуштуйте йаше страва, — просять їх.
Самий молодший нойон чекає, коли приймуться за їжу старші. Ось старші нойони стали відрізати вуха у тих (глиняних) голів, щоб добратися до мозтов.
Молодий нойон запитує у слуги, що приготував їду:
- Кінь-Те із сідлом?
- Із сідлом.
Підійшов до нього слуга й, нажавши на пружину, спритно розкрив голову коня. А там сама смачна їжа й усі, чим їдять.
У етото воемя Манжа-Хан приготувався привласнювати звання. Самому старшому з нойонів він привласнив звання Тушеете-Хана (сидіти буде на троні твердо, думає хан). Другому підніс подарунки й назвав його Сайн-Ханом. Третьому нойону разом з подарунками привласнив звання Баа-Хана; четвертому, молодому, — звання Сесен-Хана.
Після цього чотири монгольські хани одержали подарунки й відправилися до себе на батьківщину.
Коли вони від'їхали, хан послав вслід ним гінця й велів запитати:
- Де перебувають правда й кривда?
Мовчать старші нойони, а наймолодший з них відповідає:
- Правда й кривда є у людини. Вони перебувають друг від друга на відстані чотирьох пальців.
Після цього всі четверо далі рушили. Повернувся гонець до хана й передав усе слово у слово.
- Так, усі правабоно, — говорить хан. - Якщо вуха чують кривду, то ока можуть побачити правду. Між очима й вухами, дійсно, відстань у чотири пальці.
Молодого монгольського хана порахували за розумного й розв'язали, що молодий монгольський хан — Сесен-Хан, тобто розумний хан.