За давніх часів жив-був хан. Був у нього один син, та й той дурний. Довго хан шукав наречену своєму синові, нарешті женив його на дочці бідняка.
Одного разу відправився хан на полювання й побрав із собою сина. Проїхали небагато, хан говорить йому:
- Поворухни-но хвіст своєму коневі.
Той зіскочив на землю й давай смикати, крутити-вертіти хвіст коневі.
Далі поїхали вони. Зупинилися на нічліг. Хан звертається до сина:
- Оббілуй козулю й приготуй м'ясо у дерев'яному казані.
Сам відправився на полювання.
Повернувся ввечері й бачить: зібрав син купу дров, вуж десятий казан спалив, а усе безглуздо. Нічого не сказав хан.
Назавтра вернулися додому. Дружина запитує:
- Як полювали? Що бачили?
Хлопець розповів, як він виконав наказ, батька. Дружина говорить:
- Який же ти безглуздий! Коли батько попросив тебе поворухнути хвіст коневі, те треба було поганяти коня. А дерев'яний казан — це м'ясо, засмажене на рожні над багаттям.
Через кілька днів хан знову відправився із сином на полювання. По дорозі він говорить синові:
- Поворухни-но хвіст коневі.
Той припустив коня й поскакав поперед батька. Доїхали вони до місця полювання. Хан звертається до сина:
- Оббілуй козулю, у дерев'яному казані приготуй м'ясо.
Сам відправився на полювання.
Повернувся ввечері батько, а син, добувши козулю, приготував смачне м'ясо на багатті. Сидить хан, їсть і дивується: « Як це він додумався?». Не витримавши, запитав у сина. Той і відповідає, що дружина його так навчила.
Отут тільки хан зрозумів, яка у нього розумна невістка. А коли вмирав, то заповів невістці країною правити.